ОЦІНКА РЕСУРСІВ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
DOI:
https://doi.org/10.30977/ETK.2225-2304.2020.35.0.83Ключові слова:
оцінка, критерії марки, автомобілі, коефіцієнт приведенняАнотація
На сьогоднішній день найбільш перспективним інструментом стратегічного управління підприємствами є ресурсний підхід. Його впровадження передбачає виконання значного обсягу досліджень, серед яких певне місце займає вдосконалення оцінки ресурсів підприємства. Водночас виникає проблема порівняння ресурсів АТП із ресурсами конкурентів. Необхідною умовою цього є вимога: два об’єкти рівні, якщо вони мають однакові властивості та однакові їх значення і є екземплярами одного й того самого класу. Головним ресурсом будь-якого автотранспортного підприємства є рухомий склад. У зв’язку з цим до переліку критеріїв, що характеризують окремі марки рухомого складу, варто включити ті з них, які дозволяють вирішити поставлені завдання.
Мета статті – запропонувати методичний підхід, який дозволив би більш точно визначити критерій розрахунку кількості рухомого складу за кожною маркою автомобілів на підставі більш повного врахування їхніх особливостей.
До складу його особливостей, що треба враховувати для визначення величини критерію цінності рухомого складу, потрібно віднести: вантажомісткість, вартість транспортних засобів, тривалість перебування в експлуатації, витрати палива на 100 км пробігу та ін. Пропонується для кожної марки автомобілів установити коефіцієнти приведення, які враховують ці особливості та розраховуються як сума добутку значущості характеристик автомобіля на нормоване значення чинників. Для визначення коефіцієнтів значущості характеристик автомобіля використаємо метод попарного порівняння. Нормовані значення чинників формування коефіцієнта приведення окремої марки автомобіля розраховуємо як відношення абсолютного значення чинника формування коефіцієнта приведення до найбільшого абсолютного його значення в сукупності.
Таким чином розроблено методичний підхід розрахунку коефіцієнтів приведення кожної марки автомобіля до умовної одиниці. Метод дозволяє враховувати у визначенні величини коефіцієнта приведення всю сукупність чинників його формування.Посилання
Chandler, A. (1962). Strategy and structure: Chapters in the history of american industrial enterprise. Cambridge, MA: Harvard University Press. [in English].
Andrews, K.R. (1980). The Concept of Corporate Strategy. Homewood, Ill: R.D. Irwin. [in English].
Barney, J. (1991). Firm Resources and Sustained Competitive Advantage. Journal of Management, 17, 99–120. DOI: http://dx.doi.org/10.1177/014920639101700108. [in English].
Hamel, G. & Prahalad, C. (1994). Competing for the Future. Boston, Mas-sachusetts: Harvard Business School Press. [in English].
Thompson, A. & Strickland, A. (2006). Strategicheskij menedzhment. Koncepcii i situacii dlja analiza [Strategic management. Concepts and situations for analysis]. 12th ed. Moscow: Vilyams. [in Russian].
Grant, R.M. (2008). Sovremennyj strategicheskij analiz [Modern strategic analysis]. St.-Petersburg: Piter. [in Russian].
Colliz, D.J. & Montgomery, S.A. (2003). Konkurencija na osnove resursov: strategija v 1990 g. [Resource-based competition: a strategy in 1990]. Vestnik S. Peterburgskogo universiteta. Ser. Menedzhment – Bulletin of St. Petersburg University. Unit Management, 4, 186–206.
Katkalo, V.S. (2008). Evolyutsiya teorii strategicheskogo upravleniya [Evolution of the theory of strategic management]. St. Petersburg. Graduate School of Management.
Shershnova, Z.E. (2004). Stratehychne upravlinnia: Pidruchnyk [Strategic management: a textbook]. Kyiv: KNEU. [in Ukrainian].
Shynkarenko, V.G., Beketov, Yu.A., Trostyi, I.I. (2019). Resource approach to strategy development individual businesses of enterprise [Resursnyi pidkhid do rozrobky stratehii okremoho vydu biznesu pidpryiemstva]. Ekonomika transportnoho kompleksu – Economy of the transport complex, 34, 55–73 [in Ukrainian].
Osadnik, V. (2001). Znachenie integracii rynochnogo i resursnogo podhodov dlja strategicheskogo upravlenija predprijatiem [The importance of integrating market and resource approaches for strategic enterprise management]. Upravlenie predprijatiem – Enterprise Management, 4, 47–55. [in Russian].
Saati, T. (1993). Prinyatie resheniy. Metod analiza ierarkhiy [Decision Making. Method of hierarchy analysis]. Moscow: Radio and Communication.
