Економіка транспортного комплексу

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КАТЕГОРІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ КОНЦЕПТУ ЛОЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

І. В. ФЕДОТОВА — 2025-11-26

У сучасних умовах глибокої соціально-економічної трансформації, цифровізації бізнес-процесів та загострення конкуренції на глобальних ринках людський капітал дедалі більше розглядається як провідний стратегічний ресурс, здатний визначати напрями розвитку та конкурентоспроможність організацій. У цьому контексті лояльність персоналу виступає не лише індикатором стабільності трудових відносин, а й ключовим чинником забезпечення довгострокової життєздатності, інноваційності та соціальної відповідальності бізнес-структур. У статті акцентовано увагу на теоретико-методологічних засадах категоріального аналізу концепту лояльності персоналу, що дозволяє здійснити цілісне та системне дослідження її змісту, структури й функціонального навантаження. Використання методології Теорії динамічних інформаційних систем у поєднанні з категоріальним методом дворівневої тріадної декрипції дало змогу здійснити формалізоване структурування ключових категорій першого та другого рівня, що репрезентують емоційний, поведінковий і нормативний виміри лояльності. Це, у свою чергу, забезпечило побудову багаторівневої аналітичної моделі, здатної інтегрувати психологічні, ціннісні та управлінські аспекти. Розкрито відмінності між суміжними категоріями – лояльністю, організаційною прихильністю, задоволеністю працею, ідентифікацією та залученістю, що дозволяє уникнути термінологічної невизначеності та забезпечує чіткіший концептуальний апарат для наукових досліджень. Показано, що лояльність персоналу інтегрує емоційну ідентифікацію з цінностями організації, готовність до активної участі у її діяльності, а також усвідомлення морально-етичного обов’язку перед компанією, формуючи комплексну характеристику взаємин працівників з організацією. Окремо підкреслено трансформаційний вплив нових соціально-економічних реалій, таких як поширення дистанційної й гібридної зайнятості, міжпоколіннєві зрушення на ринку праці та зростання ролі корпоративної соціальної відповідальності. Ці фактори зумовлюють зміну механізмів формування й підтримки лояльності та вимагають оновлення управлінських стратегій. Запропонована методологічна модель категоріального аналізу слугує науковим підґрунтям для подальших досліджень і практичним орієнтиром для стратегічного управління людським капіталом у сучасних організаціях.

ПОЗИТИВНИЙ ХАОС ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО БОРОТЬБИ З НЕГАТИВНОЮ ПОВЕРХНЕВІСТЮ У МЕНЕДЖМЕНТІ ПІДПРИЄМСТВА

О. О. ГЕТЬМАН — 2025-11-26

У сучасному світі менеджмент перестав бути лише набором інструментів для управління людьми чи процесами. Він став культурним явищем, що формує корпоративну етику, лідерські моделі та навіть особисті життєві стратегії. Проте зі зростанням популярності цієї сфери виникає тривожна тенденція – поверхневість у розумінні та застосуванні менеджменту. Це явище шкодить не тільки бізнесу, а й суспільству загалом, оскільки створює ілюзію компетентності там, де потрібні глибокі знання, стратегічний підхід і довгострокове бачення. У статті підкреслено, що там, де править позитивний хаос, зникає негативна поверхневість – натомість розквітає культура справжніх змін. Крім того, у публікації окреслено переваги позитивного хаосу: інноваційність, адаптивність, підвищення мотивації працівників, адже організація, що дозволяє собі контрольований безлад, часто виявляється більш стійкою в мінливому оточенні. З підсумку цього дослідження випливає важливий висновок: децентралізація та селективний підхід не тільки не руйнують організаційну структуру, але й, навпаки, сприяють появі позитивного хаосу. Саме цей хаос стає каталізатором внутрішньої енергії та розвитку організації. Зазначається, що виникнення позитивного хаосу заохочує до глибшого розмірковування: пристосування до нових реалій, проведення необхідного аналізу, обмін думками, переоцінка власної стратегії, активізація спілкування; насамкінець хаос виявляє приховані проблеми, на які часто заплющують очі. Зазначається, що позитивний хаос не скасовує організаційний порядок, а вдосконалює його, додаючи гнучкості та глибини; він руйнує штучні перепони, висвітлює справжню сутність проблем та сприяє конструктивному діалогу. Зроблено висновок, що там, де домінує позитивний хаос, зникає шкідлива поверхневість – натомість формується культура справжнього росту. Квінтесенцією роботи є розроблення комплексного підходу до ліквідації недоліків у менеджменті підприємства будь-якої форми власності та галузі функціонування, а саме, негативної поверхневості, шляхом утворення адхократичної конфігурації або її похідної, застосування селективності та впровадження горизонтальної та вертикальної децентралізації власне селективного типу. Зроблено висновок, що позитивний хаос руйнує штучні бар'єри та допомагає знищенню негативної поверхневості.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ОЩАДЛИВОГО ВИРОБНИЦТВА В РОБОТУ ПІДПРИЄМСТВА

Л. М. АЧКАСОВА — 2025-11-26

В умовах системних викликів, з якими зіткнувся український транспортно-логістичний сектор, ощадливе виробництво (Lean) набуває особливого значення. Ця методологія є не просто набором інструментів, а комплексною філософією управління, спрямованою на максимізацію цінності для клієнта шляхом систематичного усунення всіх видів втрат. Різні експерти визначають Lean як «проривний підхід до менеджменту та управління якістю, що забезпечує довготривалу конкурентоспроможність без суттєвих капіталовкладень».

Для реалізації цілей статті були використані такі методи: проаналізовано та синтезовано інформацію щодо стану транспортно-логістичного сектору України в умовах викликів і стану досліджень в галузі ощадливого виробництва. За допомогою системного та інформаційно-логічного підходу визначено актуальні напрямки трансформації транспортно-логістичних компаній за допомогою ощадливого виробництва. У ході дослідження також широко використовувався матричний метод для сегментації запасів для гібридної моделі постачання JIT + JIC на транспортно-логістичних підприємствах, аналітичний, графічний та метод синтезу для побудови системи ощадливого виробництва транспортно-логістичного підприємства.

У статті узагальнено ключові виклики українського транспортно-логістичного сектору та відповідні Lean-рішення, отримали подальший розвиток аспекти застосування концепції «точно в строк» (Just-in-Time, JIT) у сучасних умовах. Обґрунтовано необхідність застосування гібридної моделі постачання в умовах війни, адаптовано класичні види втрат для транспортно-логістичних підприємств, обґрунтовано оптимальну послідовність впровадження Lean-технологій у роботу підприємства. Крім того, отримала подальший розвиток система ощадливого виробництва транспортно-логістичного підприємства, яка, на відміну від існуючих, містить базові принципи, архітектуру з виділенням стратегічного, тактичного і виховного рівнів та ключові інструменти.

Запропоновані удосконалення дозволять оптимізувати робочі процеси; забезпечити життєздатність транспортно-логістичних компаній сьогодні; закласти міцний фундамент для майбутньої відбудови та інтеграції в європейську економіку.

Отримані результати, що полягають в розробці гібридної моделі постачання JIT + JIC та системи ощадливого виробництва транспортно-логістичного підприємства, оптимальна послідовність впровадження елементів ощадливого виробництва дозволяють здійснювати подальші дослідження елементів окремих Lean-технологій, обґрунтуванні ключових показників з урахуванням особливостей транспортно-логістичних компаній та умов воєнного стану і післявоєнного відродження України.

ТИПОЛОГІЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ

О. О. ПУЧКОВ — 2025-11-26

У статті розглянуто еволюцію концепцій корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та запропоновано інтегровану типологію, що враховує сучасні виклики і специфіку взаємодії підприємств зі стейкхолдерами. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю уніфікованої системи класифікації КСВ, яка б поєднувала класичні підходи (піраміда Керролла, модель CSP, Triple Bottom Line, Creating Shared Value, ISO 26000) з новими контекстами цифровізації, безпекових загроз, екологічної сталості та соціальної інклюзії. У роботі здійснено аналіз зарубіжних і вітчизняних підходів до типологізації КСВ. Визначено, що більшість існуючих концепцій концентрується на сутності корпоративних зобов’язань, але не визначає адресності ініціатив для внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів. Запропонована вдосконалена модель спирається на концептуальні засади піраміди КСВ Федотової–Бочарової, проте розширює її за рахунок уточнення інтеграції з ієрархією потреб А. Маслоу. Типологія охоплює вісім рівнів відповідальності – економічну, безпекову, соціальну інтеграційну, етично-репутаційну, освітньо-наукову, корпоративно-культурну, підприємницько-інноваційну та ціннісно-стратегічну (shared value). Для кожного рівня визначено цільові групи стейкхолдерів (працівники, акціонери, громади, держава, партнери, міжнародні інституції тощо) та наведено приклади практик, що дозволяє зіставляти корпоративні ініціативи з конкретними соціальними потребами. Практичне значення типології полягає у можливості використання її як інструменту стратегічного управління взаємодією підприємств зі стейкхолдерами в умовах воєнних і післявоєнних трансформацій. Вона забезпечує узгодження базових економічних і правових вимірів із сучасними викликами – цифровою трансформацією, інноваційним розвитком, соціальною інклюзією та партнерськими формами взаємодії. Запропонована модель дозволяє перейти від загальних концептуальних рамок до прикладних управлінських рішень, спрямованих на підвищення стійкості бізнесу та створення довгострокових соціально-економічних ефектів.

РОЛЬ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН У МЕНЕДЖМЕНТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Б. Х. o. ШИРІНОВ — 2025-11-26

У контексті динамічних ринкових середовищ та інституційних трансформацій підприємства дедалі частіше стикаються з необхідністю впровадження стратегічних змін, що забезпечують їхню стійкість і конкурентоспроможність. Організаційна культура, інноваційна інфраструктура та адаптивні моделі управління є ключовими вимірами таких трансформацій, проте їхня взаємозалежність часто недооцінюється у традиційних підходах. Метою дослідження є систематизація та адаптація сучасних підходів до управління стратегічними змінами з акцентом на інтеграцію організаційних, культурних, технологічних та інноваційно-орієнтованих факторів. Результати дослідження демонструють, що успішне впровадження стратегічних змін потребує скоординованої підготовки персоналу, розвитку інноваційних систем та застосування гнучких моделей управління. Готовність працівників, підтримана через системне навчання, поетапну адаптацію та чітке комунікування цілей, зменшує опір і сприяє залученості. Водночас інноваційна інфраструктура та інформаційні технології відіграють центральну роль у підтримці процесів прийняття рішень та підвищенні оперативності реакції підприємств на вимоги ринку. Сучасні моделі, такі як орієнтовані на майбутнє, мережеві, гнучкі і клієнтоорієнтовані організації, забезпечують структурну та операційну гнучкість, необхідну для конкуренції в умовах невизначеності. Науковий внесок статті полягає в інтеграції цих вимірів у комплексну систему, що спрямовує підприємства через складні трансформації. На відміну від традиційних підходів, які пріоритетно розглядають структурні або технологічні елементи, запропонована концепція демонструє, що стійка конкурентоспроможність залежить від балансування людських, культурних та технологічних ресурсів. Практичне значення дослідження проявляється у можливості застосування цієї системи як діагностичного інструменту для оцінки готовності до змін та як дорожньої карти для розробки стратегій трансформації конкретного підприємства. Отримані результати особливо актуальні для підприємств перехідних економік, де обмежені ресурси та зовнішні шоки потребують адаптивних, інноваційно-орієнтованих, культурно чутливих підходів до стратегічного управління.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ БУДІВНИЦТВА ТА ТРАНСПОРТУ

М. МАМЕДОВ — 2025-11-26

Впровадження інформаційних технологій (ІТ) у закладах вищої освіти будівельного та транспортного профілю є критично важливим чинником підвищення якості освіти, ефективності управління та конкурентоспроможності випускників. Незважаючи на значний потенціал цифрових рішень, університети цих секторів стикаються з низкою проблем, серед яких застаріла ІТ-інфраструктура, обмежене фінансування, недостатній рівень цифрової компетентності викладачів і студентів та опір організаційним змінам. Спеціалізована професійна підготовка у будівництві та транспорті вимагає використання сучасних інструментів моделювання, симуляційних платформ та галузевих цифрових ресурсів, що ускладнює інтеграцію інноваційних ІТ-рішень. Міжнародний досвід демонструє ефективність впровадження фреймворків ІТ-управління, таких як COBIT, ITIL та CMMI, які дозволяють стандартизувати процеси, підвищувати прозорість і забезпечувати постійне вдосконалення. Сучасні технології, включаючи великі дані та аналітику навчання, віртуальну та доповнену реальність (VR/AR), інформаційне моделювання будівель (BIM), цифрові двійники, хмарні сервіси та інструменти на основі штучного інтелекту, створюють значні можливості для підвищення ефективності академічного та адміністративного процесів. В азербайджанському контексті спостерігається прогрес у впровадженні електронних навчальних платформ, змішаного навчання та адміністративної цифровізації; водночас зберігаються проблеми нерівномірної регіональної інфраструктури, обмеженого фінансування та недостатньої емпіричної бази щодо ІТ-управління у технічних університетах. Подолання цих викликів потребує комплексних стратегій, що поєднують інвестиції в технології, розвиток кадрового потенціалу, організаційні реформи та партнерство з промисловістю. Пріоритетними заходами є реалізація пілотних проєктів впровадження ITIL/COBIT, створення спеціалізованих цифрових лабораторій, інтеграція галузевих цифрових компетентностей у навчальні програми та узгодження національних ініціатив із міжнародними рамками, такими як Цілі сталого розвитку ООН та Дія Плану цифрової освіти ЄС. Дослідження підкреслює необхідність системної оцінки ІТ-зрілоcті і моделей управління в закладах вищої освіти будівельного та транспортного профілю. Ефективне впровадження ІТ у цих спеціалізованих установах потребує цілісного підходу, що об’єднує модернізацію інфраструктури, розвиток людського потенціалу, вдосконалення управління та секторну орієнтацію для забезпечення сталого розвитку та підготовки випускників до потреб цифрової економіки.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ФОРМУВАННЯ ЛОЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

І. В. ФЕДОТОВА — 2025-11-26

У статті обґрунтовано доцільність соціально відповідального підходу до кар’єрного планування, що виступає стратегічним інструментом розвитку персоналу та підвищення його лояльності. Актуальність дослідження зумовлена глобалізацією ринку праці та зростанням конкуренції, за яких традиційні матеріальні стимули втрачають ефективність. Натомість особливого значення набувають нематеріальні чинники – можливості професійного зростання, баланс між роботою й особистим життям, прозорість процедур та відчуття власної значущості.

Метою роботи є розроблення концептуальної моделі інтеграції принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у процеси кар’єрного розвитку. Запропонована модель поєднує чотири ключові складові лояльності персоналу – ціннісно-мотиваційну, поведінкову, емоційну та довготривалу – з практиками КСВ і традиційними HR-процесами. Вона структурована у вигляді блоків: контекст (ринок праці, очікування стейкхолдерів, потреби організації), процеси (навчання, рескілінг, менторинг, внутрішнє просування), медіатори (психологічна підтримка, виконання зобов’язань, ідентифікація з компанією), модератори (лідерство, корпоративна культура, цифрові HR-технології) та результати (зростання лояльності, зниження плинності кадрів, посилення бренду роботодавця).

Наукова новизна дослідження полягає у системному поєднанні кар’єрного планування з принципами КСВ, що трансформує останню з інструмента соціального обов’язку бізнесу у стратегічний ресурс HR-менеджменту. Практична значущість визначається можливістю використання моделі у різних галузях для підвищення ефективності HR-стратегій, зміцнення корпоративної культури, розвитку інклюзивності та забезпечення довготривалої стабільності персоналу. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну перевірку результативності моделі та розробку прикладних рекомендацій для бізнесу.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ESG-ПІДХОДІВ У КОРПОРАТИВНЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ

О. В. КУДРЯВЦЕВА — 2025-11-26

У статті розглянуто проблематику інтеграції ESG-практик в управлінські механізми корпорацій. На тлі глобальної трансформації підприємницьких процесів у поєднанні з переорієнтацією інвестиційних потоків у бік сталого розвитку особливого значення набуває проблема впровадження та дотримання еколого-соціо-управлінських принципів у корпоративній системі. Актуальність дослідження обумовлена істотним розривом між зростаючими вимогами стейкхолдерів до екологічної та соціальної відповідальності бізнесу і традиційними підходами до менеджменту, орієнтованими переважно на максимізацію прибутку. Мета дослідження полягає у виявленні ключових нюансів і закономірностей інтеграції ESG-практик у фінансово-управлінську ланку з урахуванням сучасних ринкових умов і специфіки української економіки. Методологічну основу становлять системний та порівняльний аналіз, узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду, а також логічне моделювання алгоритму впровадження ESG-підходів. Сформульовано рекомендації щодо алгоритму застосування відповідних заходів; його новизна полягає в адаптивності до специфіки корпоративного фінансового управління. На відміну від існуючих підходів, він поєднує стратегічне планування з операційною реалізацією, охоплюючи як внутрішні бізнес-процеси, так і взаємодію із зовнішніми зацікавленими сторонами. Отримані результати свідчать, що ефективна інтеграція ESG-факторів вимагає системної перебудови всіх елементів управління: від ризик-менеджменту та інвестиційного аналізу до обліку, податкового планування й корпоративної звітності. Встановлено суперечливий характер впливу ESG-орієнтованих практик на фінансові результати, що зумовлює потребу у створенні спеціалізованих інформаційних систем для моніторингу нефінансових показників. Особливий акцент зроблено на ролі технологічного забезпечення та формуванні корпоративної культури сталого розвитку як ключової умови результативності ESG-трансформації. Матеріали статті мають практичну цінність для фінансових директорів, інвесторів, аналітиків, регуляторів, дослідників, консультантів та представників громадських організацій, оскільки можуть слугувати методичною основою для розроблення стратегій сталого розвитку та підвищення конкурентоспроможності компаній.

ВПЛИВ НЕЙРОМАРКЕТИНГУ НА ФОРМУВАННЯ КОНТЕНТУ В МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЯХ ТА СТВОРЕННЯ ДОВІРИ ДО БРЕНДУ

Н. В. ПОПОВА — 2025-11-26

Цифрова трансформація надає нові можливості щодо дослідження поведінки споживачів, яка основана на впливі контенту, який застосовується в маркетингових комунікаціях. Формування ефективного контенту сьогодні можливо на основі досліджень, які ґрунтуються на методах нейромаркетингу, що вимірюють різні реакції споживачів. Особливо це стає важливим в умовах онлайн-середовища, де довіра до контенту формує довіру до бренду.

Але, незважаючи на велику кількість досліджень з питань нейромаркетингу, недостатньо уваги приділяється впливу нейроданих на процес формування контенту, вони слабко інтегровані у контент-стратегію брендів та формування довіри до них. Тому проблема взаємозв’язку нейромаркетингу, контенту, який застосовується в маркетингових комунікаціях, та довіри до бренду в умовах цифрової трансформації є актуальною. Метою даної статті є визначення впливу нейромаркетингу на створення маркетингового контенту та його оптимізації для формування довіри до бренду в умовах цифрової трансформації.

Базуючись на аналізі літературних джерел, результатах досліджень вчених у сфері нейромаркетингу та маркетингових комунікацій розглянуто методи нейромаркетингу, їх вплив на формування оптимального контенту та практичне застосування. Визначено напрямки впливу нейромаркетингу на маркетингові комунікації та мету його застосування в маркетингових комунікаціях. У статті запропоновано модель механізму формування довіри до бренду через можливості застосування методів нейромаркетингу. Розглянута роль цифрової трансформації у зміні механізму впливу нейромаркетингу на контент у маркетингових комунікаціях та через нього на довіру до бренду, в тому числі шляхом використання штучного інтелекту.

Практична значущість отриманих результатів дозволяє компаніям за рахунок застосування методів нейромаркетингу підвищити рівень конкурентоспроможності, ґрунтуючись на застосуванні контенту, що формує довіру до брендів і впливає на поведінку споживачів. Отримані результати дозволяють продовжити дослідження в напрямку визначення стійкості довіри у часі, а також взаємодії алгоритмів застосування контенту та нейропоказників довіри.

СТЕЙКХОЛДЕРСЬКИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА — 2025-11-26

Наукова стаття присвячена поглибленому дослідженню проблеми формування логістичної стратегії підприємства із застосуванням стейкхолдерського підходу, що нині набуває особливої актуальності в умовах глобалізації, цифровізації бізнесу та зростання невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовано доцільність розгляду логістичної стратегії як багаторівневого процесу, в якому поєднуються класичні підходи стратегічного управління та сучасні методи стейкхолдер-менеджменту.

У процесі дослідження проаналізовано наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених, які розкривають різні підходи до формування логістичної стратегії підприємства, зокрема адаптивний, ризик-орієнтований, інноваційний, безпековий, фінансово-інтегрований та ін. Опираючись на результати аналізу сучасних наукових праць і практичних підходів, з’ясовано, що значна частина досліджень зосереджується на внутрішніх бізнес-процесах, оптимізації витрат та управлінні ризиками, тоді як у повній мірі нерозв’язаними залишаються проблемні питання врахування інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів, як-от: потреба у методичному обґрунтуванні процесу інтеграції стейкхолдерських пріоритетів у логістичні стратегії; розроблення інструментів і процедур узгодження інтересів заінтересованих сторін тощо.

Метою статті є розроблення теоретико-методологічних засад формування логістичної стратегії підприємства з урахуванням стейкхолдерського підходу, що забезпечує довгострокову стійкість і гнучкість логістичної системи в умовах турбулентного середовища та воєнних ризиків.

На підставі систематизації наукових підходів уточнено сутність стейкхолдерського підходу в логістичному менеджменті та розкрито його ключові положення. Запропоновано авторську послідовність етапів формування логістичної стратегії на основі стейкхолдерського підходу, яка включає: проведення комплексного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища, ідентифікацію ключових стейкхолдерів, ранжування їх впливу, узгодження стратегічних цілей і завдань, розробку альтернативних варіантів логістичної стратегії, формування інструментів її реалізації, створення системи моніторингу й оцінки та механізмів коригування.

Результати дослідження доводять, що стейкхолдерський підхід дозволяє досягти балансу між економічними, соціальними та репутаційними результатами діяльності підприємства, створює передумови для його конкурентних переваг на ринку, забезпечує адаптацію логістичних стратегій до умов турбулентного середовища та воєнних ризиків.

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ

О. А. ШМОРГУН — 2025-11-26

У статті досліджується синергетичний зв’язок між розвитком цифрових компетенцій і формуванням культури безперервного навчання як ключового фактора підвищення адаптивності та інноваційного потенціалу українських організацій у контексті четвертої промислової революції. У сучасних умовах прискореної глобалізації, технологічних трансформацій та воєнно-економічних викликів здатність підприємств швидко реагувати на зміни стала не конкурентною перевагою, а необхідною умовою виживання. Основою цієї здатності є людський капітал, продуктивність якого визначається високим рівнем цифрових навичок працівників та глибоко вкоріненою культурою навчання.

Здійснено систематизацію еволюції ключових понять цифрових компетенцій – від комп’ютерної грамотності й інформаційної грамотності до сучасних моделей цифрової компетентності та цифрової культури, що інтегрують знання, навички та ціннісні орієнтації людини у цифровому середовищі. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також міжнародні стандарти, зокрема Європейську рамку DigComp 2.2, що дозволяє визначити критично важливі цифрові навички для професійної діяльності та участі в житті суспільства.

Окрему увагу приділено концептуальному обґрунтуванню взаємозалежності цифрових компетенцій і культури безперервного навчання як замкненої системи зворотного зв’язку, де розвиток одного елемента стимулює та підсилює інший. Представлено математичну модель трансформації компетенцій працівників із врахуванням динаміки зворотного зв’язку, що демонструє механізм підвищення ефективності навчання та вплив на бізнес-результати.

Для практичної реалізації інтегрованого підходу запропоновано авторську модель чат-бота «Дзиґа», розробленого на платформі SendPulse і призначеного для підтримки цифрового навчання в режимі мікронавчання. Модель передбачає добровільну участь користувача, інтерактивну подачу знань і структуровану систему модулів, що охоплюють ключові цифрові компетенції: робота з офісними програмами, цифрові комунікації, кібербезпека, аналітика даних та AI-технології. Запровадження такого підходу демонструє перехід від централізованих і нав’язуваних LMS-систем до децентралізованих, гнучких рішень, орієнтованих на потреби користувача, що сприяє формуванню організації, що навчається.

Особлива увага приділена стратегічному значенню інтеграції цифрових компетенцій і культури навчання для підвищення організаційної гнучкості, залучення і утримання талантів, стимулювання інновацій та підвищення продуктивності персоналу. Визначено перспективні напрями подальших досліджень: інтеграція чат-бота з корпоративними LMS і HRIS-системами, розробка об’єктивних метрик оцінки ефективності навчання та впровадження елементів адаптивного навчання на основі штучного інтелекту.

ПЕРСПЕКТИВИ СТАЛОГО РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

С. Р. АЛАКБАРОВ — 2025-11-26

У цьому дослідженні розглядається роль нафтової та газової промисловості у забезпеченні економічної стабільності в Азербайджані, здійснюється комплексний синтез теоретичних та емпіричних підходів до сталого економічного розвитку. Для оцінки впливу вуглеводнів на макроекономічну стабільність, доходи державного бюджету та структурну диверсифікацію застосовувалися методи порівняльного аналізу, логічної генералізації, системного підходу, аналізу та синтезу. Дослідження демонструє, що доходи від нафти та газу залишаються ключовим стабілізуючим фактором економіки Азербайджану, суттєво сприяючи фіскальним надходженням, зростанню ВВП та міжпоколінній справедливості через інституційні механізми, такі як Державний нафтовий фонд Азербайджану (SOFAZ). Історичні дані, включаючи феномен «голландської хвороби», підкреслюють ризики надмірної залежності від вуглеводнів і наголошують на необхідності економічної диверсифікації та структурних реформ. Емпіричні результати показують, що доходи від нафти становлять приблизно 46% доходів державного бюджету, водночас виробництво нафти демонструє поступове зниження, а виробництво природного газу – помірне зростання. Розрахований коефіцієнт економічної диверсифікації свідчить про недостатню диверсифікацію економіки Азербайджану – приблизно на 40% нижче оптимального рівня, що підкреслює нагальну потребу в політичних заходах для розвитку не нафтових секторів, інфраструктури та накопичення людського капіталу. У дослідженні також враховуються глобальні енергетичні тенденції, перехід на відновлювані джерела енергії та інтеграція принципів сталого розвитку відповідно до міжнародних рамок, таких як Цілі сталого розвитку ООН (SDGs). Наукова новизна дослідження полягає в кількісній оцінці коефіцієнта амортизації економіки, визначенні частки нафтових доходів у доходах державного бюджету та оцінці макроекономічного впливу залежності від вуглеводнів. Результати дослідження мають практичне значення для політиків щодо стратегічного розподілу нафтових доходів, зміцнення інституційного управління та прискорення економічної диверсифікації з метою забезпечення довгострокової економічної стійкості. На завершення, досягнення сталого економічного розвитку в Азербайджані потребує збалансованого підходу, що поєднує енергетичну безпеку, впровадження відновлюваних джерел енергії, структурну трансформацію та узгодження національних пріоритетів із глобальними цілями сталого розвитку.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВНЕСКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ У НАЦІОНАЛЬНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Р. Т. АЛІЄВА — 2025-11-26

У статті представлено всебічний аналіз транспортно-логістичної системи (ТЛС) Азербайджанської Республіки як стратегічного чинника сталого економічного зростання та диверсифікації національної економіки. Дослідження висвітлює зусилля держави, спрямовані на розвиток не нафтогазових секторів і трансформацію вигідного географічного положення країни у ключовий транзитний вузол між Європою та Азією шляхом реалізації масштабних інфраструктурних проєктів, зокрема транспортних коридорів Баку–Тбілісі–Карс, «Північ–Південь», Транскаспійського та Зангезурського. Метою дослідження є оцінка інституційних, інфраструктурних, економічних і екологічних чинників, що впливають на ефективність функціонування та конкурентоспроможність ТЛС Азербайджану.

Методологічну основу роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також статистичний, порівняльний і факторний аналіз із використанням національних транспортних даних за 2020–2024 рр. У статті визначено основні глобальні тенденції розвитку логістичного сектору, серед яких цифровізація, автоматизація, екологізація технологій та розвиток мультимодальної інтеграції. Кількісний аналіз обсягів, вартості та доходів від вантажоперевезень за видами транспорту засвідчив стабільне зростання автомобільних і трубопровідних перевезень, що сприяє підвищенню операційної ефективності попри коливання витрат. Результати SWOT-аналізу підтверджують, що ключовими перевагами Азербайджану є стратегічне розташування, модернізована інфраструктура та державна підтримка, тоді як слабкими сторонами залишаються обмежений кадровий потенціал і потреба в подальшій екологічній адаптації галузі.

Отримані результати свідчать, що ТЛС відіграє провідну роль у підвищенні економічної конкурентоспроможності Азербайджану шляхом сприяння торгівлі, залучення інвестицій та зниження транзакційних витрат. Серед стратегічних пріоритетів визначено зміцнення інституційної координації, цифрову трансформацію, розвиток людського капіталу та перехід до «зеленої» логістики. Зроблено висновок, що сталий прогрес транспортно-логістичної системи Азербайджану залежатиме від ефективної інтеграції процесів модернізації інфраструктури, інновацій та екологічної політики. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням кількісних моделей оцінки внеску ТЛС у зростання ВВП і довгострокову економічну стійкість країни.

АНАЛІТИКА РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОГО РИНКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ТРЕНДИ

Л. Ф. КРИВЕНКО — 2025-11-26

У статті проведено комплексний аналіз розвитку транспортно-логістичного ринку України у 2023–2024 рр., що дозволяє оцінити його стан після кризових явищ, спричинених воєнними діями та порушенням транспортної інфраструктури. Досліджено динаміку обсягів перевезень вантажів, вантажообіг та структурні зміни потоків за видами транспорту: залізничним, автомобільним, водним та трубопровідним. Встановлено, що залізничний транспорт зберігає провідну роль, автомобільний демонструє деяке скорочення частки, а водний і трубопровідний залишаються менш задіяними.

Аналіз структури реалізованих транспортно-логістичних послуг показав, що провідну позицію займають інтегровані рішення та складські операції, тоді як допоміжні сегменти, зокрема поштово-кур’єрська діяльність, мають відносно невелику частку. Фінансові результати провідних компаній свідчать про високу диференціацію доходів та прибутковості: лише окремі оператори, такі як «Нова пошта» та «М.В. Карго», демонструють прибутковість й ефективне управління, тоді як більшість транспортно-експедиторських і складських компаній залишаються у зоні фінансових ризиків.

Для проведення дослідження використано комплекс методів: статистичний аналіз динаміки перевезень та фінансових показників, порівняльний аналіз структур транспортних потоків та логістичних послуг, а також кореляційно-регресійне моделювання для оцінки взаємозв’язку доходів та прибутковості компаній.

У роботі також висвітлено ключові тенденції розвитку галузі, серед яких цифровізація процесів, інтеграція у європейську транспортну систему, розвиток мультимодальних перевезень та поступовий перехід до принципів «зеленої логістики». Підкреслено, що впровадження інноваційних рішень та адаптація до нових умов є критично важливими для підвищення ефективності логістичних процесів, зміцнення конкурентних позицій компаній і забезпечення стійкого розвитку національної економіки.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ РЕСУРСНИХ КОНЦЕПЦІЙ УПРАВЛІННЯ

О. М. КРИВОРУЧКО — 2025-11-26

У статті досліджено теоретико-методичні засади формування стратегій бізнес-процесів транспортно-логістичних підприємств на основі ресурсних концепцій управління, що дозволяє інтегрувати процесний та ресурсний підходи для підвищення ефективності діяльності і створення стійких конкурентних переваг. Проаналізовано класичні концепції стратегічного управління, а також розвиток ресурсної теорії, що підкреслює значення унікальних ресурсів та компетенцій підприємства як основи довгострокового успіху. Встановлено, що управління бізнес-процесами у стратегічному вимірі залишається недостатньо розробленим, а існуючі підходи не забезпечують повної інтеграції з ресурсним потенціалом підприємства.

Запропоновано інтегровану модель формування стратегій бізнес-процесів, яка передбачає поєднання оцінки результативності процесів із визначенням ресурсних асиметрій за VRIO-моделлю (цінність, рідкість, складність імітації та організаційне забезпечення). Такий підхід дозволяє ідентифікувати сильні асиметрії, що формують стійкі конкурентні переваги, та слабкі, які потребують стратегічної компенсації. Практична реалізація моделі на прикладі ТОВ «Нова пошта» продемонструвала ефективність підходу: сильні асиметрії в сфері ІТ-екосистеми, логістичної інфраструктури та бренду забезпечують лідерство компанії на ринку, а слабкі – масовий персонал і відтворювані логістичні кадри – потребують оптимізації для підвищення стабільності сервісу. Отримані результати підтверджують, що інтеграція процесного та ресурсного підходів дозволяє підвищити продуктивність використання матеріальних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, оптимізувати бізнес-процеси та забезпечити довгострокову конкурентоспроможність транспортно-логістичних підприємств у динамічному і цифровізованому ринковому середовищі.

Напрямками подальших наукових досліджень є створення моделей формування, узгодження та реалізації стратегій бізнес-процесів підприємства.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ОЦІНКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В. М. КУДРЯВЦЕВ — 2025-11-26

Метою даної роботи є удосконалення методичних аспектів формування обліково-аналітичної інформації про сталий розвиток транспортного підприємства, що дозволить оцінити ефективність стратегії сталого розвитку. У роботі було застосовано низку сучасних загальнонаукових методів і підходів. Зокрема, використано абстрактно-логічний метод, який включає аналіз і синтез, індуктивний і дедуктивний підходи. Метод узагальнення застосовувався для аналізу інформаційних джерел та вивчення вітчизняного й міжнародного досвіду. Крім того, метод системного аналізу дозволив дослідити об'єкт у комплексі, враховуючи взаємозв’язки між його елементами та забезпечуючи цілісне сприйняття досліджуваної проблеми.

У статті розглядаються теоретико-методичні аспекти формування обліково-аналітичної інформації для забезпечення сталого розвитку транспортних підприємств. Відправною точкою аналізу є концепція сталого розвитку, що бере початок ще у 1970-х рр., та модель «трьох вимірів» Дж. Елкінгтона (люди – планета – прибуток), яка підкреслює взаємозалежність соціальної, економічної та екологічної складових. Автори обґрунтовують, що для сучасних транспортних компаній критично важливим є врахування не лише фінансових показників, але й нефінансових факторів – соціальної відповідальності, екологічної ефективності, цифрових інновацій та взаємодії із зацікавленими сторонами.

У роботі акцентовано увагу на необхідності розробки інтегрованої звітності відповідно до моделі ESG, що поєднує економічні, соціальні та екологічні індикатори і дозволяє підвищити прозорість діяльності підприємств. Виділено основні етапи створення такої звітності – від стратегічного бачення до визначення ключових індикаторів ефективності й оцінки досягнутих результатів. Наголошується, що традиційна фінансова звітність не може відобразити всі аспекти сталості бізнесу, а тому виникає потреба в комплексному підході до інформаційного забезпечення управління.

Аналіз останніх досліджень українських науковців показує, що турбулентність зовнішнього середовища трансформує підходи до стратегій розвитку транспорту та потребує вдосконалення методичного інструментарію. Зроблено висновок, що перехід транспортних підприємств до принципів сталого розвитку створює низку переваг: зниження витрат і залежності від ресурсів, формування позитивного іміджу, зміцнення довіри інвесторів та партнерів, розширення можливостей для довгострокового розвитку.

Таким чином, запропонований у статті підхід до формування обліково-аналітичної інформації та інтегрованої звітності може стати ефективним інструментом корпоративного управління, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та забезпеченню сталого розвитку транспортних підприємств у сучасних умовах.