ЕКОНОМІКА ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ

МАТРИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЦІННІСНО-КОМПЕТЕНТНІСНОГО ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

І. В. ФЕДОТОВА — 2026-04-15

У статті досліджується проблема оцінювання персоналу підприємства крізь призму формування та використання його внутрішньої цінності, що визначається поєднанням професійної спроможності працівників і рівня їх ціннісно-мотиваційної залученості. Метою дослідження є обґрунтування науково-методичного підходу до ціннісно-компетентнісного оцінювання персоналу автотранспортного підприємства на основі інтеграції компетентнісно-функціональної та ціннісно-мотиваційної складових, а також розроблення і практична апробація двовимірної матричної моделі діагностики кадрового потенціалу. Доведено, що поширені підходи до оцінювання персоналу, зосереджені переважно на результативності праці або окремих професійних характеристиках, не забезпечують комплексного уявлення про потенціал довгострокової взаємодії працівника з підприємством. З метою усунення зазначених обмежень запропоновано методичний підхід до формування інтегральних показників внутрішньої цінності персоналу, що базується на нормуванні значень показників у діапазоні від 0 до 1 та використанні рівних вагових коефіцієнтів, що забезпечує збалансований вплив компетентнісної й ціннісної складових у межах матричної моделі. Двовимірна матриця побудована за осями: рівень сформованості компетентнісно-функціональних характеристик персоналу, рівень ціннісно-мотиваційної орієнтації працівників. Матрицю поділено на дев’ять секторів відповідно до низького, середнього та високого рівнів досліджуваних показників, що дозволяє здійснювати типологізацію персоналу, виявляти дисбаланси між професійною спроможністю та мотиваційною залученістю, а також обґрунтовувати управлінські пріоритети щодо розвитку, мотивації та утримання ключових працівників. Практична апробація запропонованого підходу підтвердила його аналітичну наочність і прикладну придатність для використання в системі управління персоналом підприємств різних галузей в умовах трансформаційних змін економічного середовища.

ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Л. М. АЧКАСОВА — 2026-04-15

В умовах радикальної зміни ринкового середовища, коли відсутність цифровізації є шляхом до деградації бізнесу, питання впровадження системи цифрової трансформації у діяльність підприємства є особливо актуальними. Підприємства транспортно-логістичної сфери потребують змін у цьому напрямку, а комплексність змін робить цей шлях ітераційним та ризикованим. Саме тому запропонована архітектура системи, сама система цифрової трансформації та фактори впливу є критично важливими і дозволяють систематизувати цей складний процес, зменшити ймовірність помилки.

Для реалізації цілей статті було використано такі методи: логіко-інформаційний метод, системний підхід та метод порівнянь – для аналізу підходів до визначення поняття цифрова трансформація підприємства та проблем, пов’язаних з нею; аналіз процесів, системний підхід, фактографічний метод – для формування моделі цифрової трансформації діяльності транспортно-логістичного підприємства; логіко-інформаційний та фактографічний метод, системний підхід – для визначення факторів, що впливають на впровадження цифрової трансформації.

У статті проаналізовано основні підходи до визначення поняття цифрової трансформації і запропоновано власне визначення, яке має комплексний характер, узагальнені ключові проблеми впровадження цифрової трансформації у діяльність підприємства, визначено принципи побудови системи цифрової трансформації, запропоновано архітектуру системи і саму систему. Крім того, для створення стійкої цифрової екосистеми систематизовано перелік ключових факторів, що впливають на впровадження цифрової трансформації на підприємстві, з визначенням впливу, індикаторів, ризиків та способів їх мінімізації. Запропоновані удосконалення є фундаментом для цифрової трансформації, яка дозволить забезпечити конкурентоспроможність підприємства на глобальному ринку, ефективність бізнес-процесів, адаптивність до кризових умов, зокрема, воєнних і післявоєнних, інтеграцію у цифрову економіку, прозорість, стійкість і клієнтоорієнтованість діяльності підприємств.

Отримані результати полягають: в удосконаленні поняття цифрової трансформації підприємства за рахунок поєднання існуючих підходів та додавання до проявленої мети цифровізації нової цінності для клієнтів; у формуванні моделі цифрової трансформації діяльності транспортно-логістичного підприємства, яка побудована за логікою Digital Transformation Roadmap з урахуванням умов воєнного стану і комплексного підходу та у формуванні систематизованого переліку ключових факторів, що впливають на впровадження цифрової трансформації на підприємстві, з визначенням впливу, індикаторів, ризиків та способів їх мінімізації.

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА — 2026-04-15

У статті представлено результати дослідження, присвяченого удосконаленню управління персоналом підприємства на засадах корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в умовах воєнного стану. Обґрунтовано актуальність формування соціально відповідальної HR-стратегії як інструменту збереження людського капіталу, підвищення стійкості підприємства та забезпечення безперервності його діяльності в кризових умовах.

Здійснено ґрунтовний аналіз сучасних наукових публікацій із питань КСВ та управління персоналом, у результаті якого визначено необхідність адаптації класичних моделей до кризових умов функціонування підприємств.

Основна мета статті – сформувати концептуальний підхід до управління персоналом підприємства на засадах КСВ з конкретизацією послідовності управлінських дій та рішень щодо інтеграції принципів КСВ у HR-стратегію в умовах сучасних соціально-економічних викликів і воєнного стану.

Удосконалено концептуальний підхід до реалізації КСВ у сфері управління персоналом шляхом адаптації піраміди А. Керролла з доповненням її рівнем безпекової відповідальності як базової умови стабільності трудових відносин та підтримки персоналу в умовах підвищених ризиків. Запропоновано підхід до формування HR-стратегії з урахуванням КСВ, що передбачає послідовну інтеграцію принципів соціальної відповідальності у ключові HR-процеси.

Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих положень для розроблення та коригування соціально відповідальної HR-стратегії підприємств у період воєнного стану.

ПАРАДОКС КОНТРОЛЮ В ОРГАНІЗАЦІЯХ: МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ

О. О. ГЕТЬМАН — 2026-04-15

У статті розкривається сутність парадоксу контролю, який полягає в тому, що надмірне прагнення регулювати кожен аспект діяльності не зменшує рівень невизначеності, а, навпаки, посилює його. Неможливо врахувати всі фактори впливу, адже життя визначається випадковими подіями, поведінкою інших людей та постійними змінами. За ігнорування об’єктивної реальності контроль втрачає свою інструментальну функцію та перетворюється на обтяжливий чинник. Такий підхід підриває довіру, породжує спротив і сприяє відчуженню між працівниками. Намагання повністю керувати іншими нерідко призводить до втрати саме тих цінностей, задля яких цей контроль запроваджувався, – гармонійних відносин. Тому у статті обґрунтовано, що відмова від всеохоплюючого контролю сприяє досягненню більшої збалансованості в соціально-економічних системах. Але парадокс контролю не може означати повну відмову від нього. Поміркований та усвідомлений контроль є необхідною умовою впорядкування діяльності, досягнення цілей та забезпечення відповідальності за прийняті рішення. Автор розмежовує контроль як форму підтримки та контроль як прояв ілюзії абсолютної влади: перший базується на гнучкості й готовності до змін, другий – на страху втрати впливу над обставинами. Зазначається, що контроль є однією з ключових управлінських функцій на підприємстві, оскільки забезпечує дотримання стандартів, раціональне використання ресурсів і реалізацію стратегічних завдань. Водночас надмірний або нераціонально вибудуваний контроль може спричиняти протилежні результати. Таким чином, проблема полягає в тому, що контроль, покликаний підвищувати ефективність діяльності організації, за певних умов здатен її знижувати. Ефективний контроль, як підкреслюється у статті, має бути гнучким, обґрунтованим та орієнтованим не на обмеження ініціативи, а на стимулювання розвитку організації і її персоналу. У роботі також подано розроблену сукупність та послідовність заходів щодо оптимізації контролю на підприємстві, а також акцентовано увагу на його мотиваційній функції. Парадокс контролю приводить до висновку, що справжня сила управління полягає не у прагненні контролювати все, а в здатності розрізняти те, на що можна впливати, і те, що необхідно прийняти. Відмова від надмірного контролю не послаблює організацію, а, навпаки, створює умови для її розвитку, формування довіри та внутрішньої свободи.

ABM-МАРКЕТИНГ - ВІД ТЕОРІЇ ДО СТРАТЕГІЇ

О. І. КОНОНОВ — 2026-04-15

У статті розглянуто теоретичні засади концепції Account-Based Marketing (ABM), що набуває дедалі більшої актуальності у сфері B2B-комунікацій. Проаналізовано еволюцію підходів до маркетингу від масових стратегій до персоналізованих моделей, де ключовим стає фокус на окремих клієнтських акаунтах. Теоретичний блок статті окреслює базові принципи ABM, його відмінність від традиційного маркетингу та роль у формуванні довгострокових відносин між підприємствами. Обґрунтовано актуальність переходу від традиційних масових маркетингових стратегій до персоналізованих підходів, орієнтованих на окремі клієнтські акаунти, що дозволяє підвищити ефективність комунікацій та результативність бізнес-процесів.

Методологія дослідження базується на системному аналізі наукових джерел, порівнянні класичних та сучасних маркетингових моделей, а також узагальненні практикного досвіду підприємств, які впровадили ABM у власну діяльність. Використано методи контент-аналізу, кейс-стаді та синтезу емпіричних даних, що забезпечило комплексне висвітлення проблематики.

Результати дослідження демонструють, що ABM сприяє оптимізації витрат на маркетинг, підвищенню рівня конверсії та формуванню довгострокових партнерських відносин із клієнтами. Виявлено ключові етапи впровадження ABM: ідентифікація цільових акаунтів, створення персоналізованого контенту, інтеграція маркетингових та продажних команд, застосування цифрових технологій та аналітики даних. Звернуто увагу, що використання ABM у B2B-сегменті забезпечує не лише досягнення короткострокових бізнес-цілей, а й формування стійких конкурентних переваг.

Запропонований у статті матеріал поєднує теоретичний аналіз і рекомендації, що робить його корисним як для науковців, так і для практиків, які прагнуть впровадити сучасні маркетингові інструменти у власну діяльність.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ В УМОВАХ ІНФЛЯЦІЇ

Б. Г. ШИРІНОВ — 2026-04-15

Оцінка інвестиційних проєктів в умовах інфляції залишається ключовим викликом для дослідників та практиків, особливо щодо довгострокових, капіталомістких або інноваційних проєктів. Традиційні підходи, що часто припускають однорідну інфляцію та застосовують єдину ставку дисконтування, не здатні врахувати асиметричні та компонентно-специфічні ефекти інфляції на грошові потоки проєкту, що може призводити до упереджених оцінок прибутковості та ризику. У дослідженні пропонується комплексна методика оцінки інвестиційних проєктів за умов гетерогенної інфляції, яка інтегрує три ключові інновації: компонентно-специфічне коригування грошових потоків за допомогою дефляторів інфляції, динамічне визначення періодично-специфічних ставок дисконтування на основі рівняння Фішера та застосування сценарного й стохастичного аналізів для кількісної оцінки невизначеності та ризику. Методика дозволяє дисагрегувати доходи, операційні витрати, капітальні вкладення, податки та обігові кошти, забезпечуючи точне моделювання впливу інфляції на кожний компонент. Чутливісний аналіз та моделювання методом Монте-Карло використовуються для оцінки впливу альтернативних сценаріїв інфляції, надаючи ймовірнісний розподіл чистої приведеної вартості (NPV) та інших показників ефективності. Ілюстративний приклад демонструє, що врахування гетерогенної інфляції суттєво змінює оцінку проєкту порівняно з класичними підходами дисконтованих грошових потоків, виявляючи структурні ефекти, приховані за умов однорідної інфляції. Запропонована методика підвищує точність та об’єктивність оцінки проєктів, покращує обізнаність щодо ризиків і підтримує стратегічне прийняття рішень в умовах інфляційної невизначеності. Дослідження робить внесок у теорію оцінки інвестицій, пропонуючи практичний та надійний підхід, який враховує асиметричну та часозалежну динаміку інфляції та сприяє ефективнішому розподілу капіталу в сучасних економічних умовах.

ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО СТРУКТУРУВАННЯ ТА ТИПОЛОГІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

О. В. КУДРЯВЦЕВА — 2026-04-15

На сьогоднішній день, в умовах постійно мінливого ринку і зростаючої конкуренції, оптимізація корпоративної культури стає критично важливим фактором для забезпечення стійкості та успіху організації. Дана стаття присвячена розгляду актуальної проблеми - оптимізації структури корпоративної культури під сучасні виклики бізнесу, оскільки існуючі моделі часто не повною мірою враховують цифровізацію, віддалену роботу, відірваність і зростаючі вимоги персоналу. Для досягнення мети було поставлені такі завдання: проаналізувати провідні моделі та підходи до побудови корпоративної культури, виділити ключові елементи, що вимагають уточнення та адаптації, запропонувати оновлену структуру корпоративної культури. Методологічною основою статті став аналіз наукової літератури з теми корпоративної культури, результати експертних інтерв'ю з HR-менеджерами та керівниками, а також порівняльний аналіз кращих практик провідних компаній, звіти. Особлива увага приділяється змісту складових корпоративної культури, підкреслюються переваги та проблеми її формування. У результаті дослідження була запропонована структура корпоративної культури, доповнена такими елементами: рольова модель поведінки співробітника, питання пізнання себе і свого місця в компанії, емоційна атмосфера і розвиток у колективі, комунікація, етика, а також загальні положення і зони комфорту. Запропонована структура виходить за рамки традиційних підходів, роблячи акцент на індивідуальному розвитку, створенні сприятливої робочої атмосфери, вкладі в емоційний інтелект співробітника і створенні прозорого комунікаційного середовища. Сфера застосування результатів дослідження - розробка і вдосконалення програм управління персоналом, зміцнення корпоративної культури, а також підвищення ефективності діяльності організації. При написанні статті автором були використані взаємодоповнюючі методи. Насамперед був проведений аналіз відповідної наукової літератури, що включає систематичне вивчення різних публікацій на тему корпоративної культури, що дозволило виявити існуючі теоретичні підходи, їх переваги та недоліки. Далі різні моделі та концепції були піддані порівняльному аналізу, що дозволило зіставити їх елементи та характеристики, а також оцінити їх застосовність у різних організаційних контекстах. Для збору експертних думок і практичного досвіду був застосований метод експертних оцінок, що передбачає проведення інтерв'ю та опитувань з HR-менеджерами, керівниками та фахівцями, які мають досвід у формуванні корпоративної культури.

Такий комплексний підхід дозволив отримати об'єктивне і всебічне уявлення про проблему дослідження і запропонувати необхідне рішення.

ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЗМІН ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

О. В. БОЛОТНА — 2026-04-15

Повномасштабна війна в Україні спричинила глибоку трансформацію умов функціонування споживчих ринків, унаслідок чого традиційні підходи до аналізу та прогнозування споживчої поведінки втратили пояснювальну й прикладну ефективність. В умовах воєнного стану поведінка споживачів характеризується підвищеною неоднорідністю, нестійкістю та динамічністю, що проявляється у зміні домінуючих моделей споживання та переходах між альтернативними поведінковими стратегіями під впливом економічних, безпекових, інформаційних і психологічних чинників. Це зумовлює потребу у формуванні інтегрованих аналітичних підходів, здатних кількісно оцінювати динаміку поведінкових зсувів і прогнозувати їх розвиток.

Метою статті є обґрунтування комплексного підходу до оцінювання та прогнозування змін споживчої поведінки на основі ідентифікації поведінкових стратегій, аналізу переходів між ними та застосування формалізованих економіко-математичних методів. Споживча поведінка інтерпретується як система відносно стійких стратегій, що змінюються у часі залежно від трансформації зовнішніх і внутрішніх умов.

Запропоновано інформаційно-аналітичну модель, яка поєднує поведінкову типізацію, аналіз часової динаміки ключових індикаторів, моделювання переходів між поведінковими станами та кількісну оцінку факторів впливу. Інструментарій моделі включає SARIMA-моделювання, побудову матриць переходів і логіт-моделювання дискретного вибору. Емпірична апробація на даних ТОВ «ЦВМ» за 2023–2025 рр. підтвердила сезонно-інерційний характер динаміки середнього чека, домінування адаптивних траєкторій між стратегіями раціоналізації та економії та статистично значущий вплив безпекових й економічних чинників на ймовірність переходів.

Наукова новизна полягає у формуванні цілісної моделі, що інтегрує якісну поведінкову типізацію з кількісними методами аналізу і прогнозування. Практична значущість результатів пов’язана з можливістю використання моделі як інструменту підтримки управлінських рішень у нестабільному середовищі.

ІНТЕГРОВАНА КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІНСЬКОГО ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ТА ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: СТРУКТУРНІ, ПОВЕДІНКОВІ ТА ЦІННІСНІ АСПЕКТИ

А. А. АБАСОВА — 2026-04-15

У дослідженні розроблено інтегровану концептуальну модель управлінського прийняття рішень, яка поєднує структурні, поведінкові та інформаційні виміри з процесами проєктного менеджменту та ціннісно-орієнтованими організаційними аспектами. Запропонована модель систематично пов’язує шість ключових детермінант прийняття рішень, зокрема управлінські ціннісні судження, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження, поведінкові обмеження, негативні наслідки та взаємозалежність рішень, із п’ятьма основними механізмами прийняття рішень, серед яких ієрархічне управління, нормативні правила, двостороння взаємодія, групові та матричні підходи.

Вбудовування зазначених елементів у циклічний, ітеративний процес ідентифікації проблем, розробки альтернатив, оцінювання рішень, їх реалізації та зворотного зв’язку з плануванням альтернативних дій підкреслює динамічний та адаптивний характер управлінських рішень. Запропонована модель також інтегрує підходи проєктного менеджменту, демонструючи узгодженість детермінант і механізмів прийняття рішень зі стадіями життєвого циклу проєкту та організаційними цілями.

Ціннісно-смисловий рівень моделі відображає вплив організаційної культури, очікувань стейкхолдерів та системних факторів на пріоритети прийняття рішень і інтерпретацію успіху. Мапування цих взаємодій забезпечує багатовимірний інструментарій для аналізу ефективності рішень, оптимізації результатів проєктів та підвищення адаптивності організацій у складних і невизначених умовах.

Запропонований підхід відрізняється від традиційних моделей акцентом на взаємопов’язаності структурних, поведінкових, інформаційних і ціннісно-орієнтованих аспектів управлінського прийняття рішень. Він підтримує практики управління на основі доказів, сприяє узгодженню операційної ефективності зі стратегічними цілями та посилює стійкість, координацію і ресурсну ефективність організацій. Рамкова модель може бути застосована в різних типах організацій і секторах економіки, забезпечуючи теоретичні та практичні орієнтири для менеджерів у сучасних проєктно-орієнтованих організаційних середовищах.

УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В МУЛЬТИКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ: СТЕЙКХОЛДЕРСЬКИЙ ПІДХІД ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ SWOT-АНАЛІЗУ

Н. А. БОЧАРОВА — 2026-04-15

У статті досліджено особливості та напрями підвищення ефективності управління людськими ресурсами у мультикультурному середовищі на прикладі транспортно-логістичних компаній Nova Poshta, Укрпошта, UPS та bpost. Актуальність теми обумовлена зростанням культурного різноманіття персоналу, інтернаціоналізацією бізнесу, цифровою трансформацією логістичних та HR-процесів, а також впливом кризових чинників, зокрема воєнних подій, соціально-економічних ризиків та швидких змін у зовнішньому середовищі. Особливу увагу приділено менеджерам як ключовим внутрішнім стейкхолдерам, відповідальним за трансформацію HR-стратегій у практичні управлінські рішення, узгодження інтересів персоналу, організації та зовнішніх партнерів, а також забезпечення стійкості команд у складних умовах. Методологічну основу дослідження становить порівняльний SWOT-аналіз системи управління людськими ресурсами у мультикультурному контексті для компаній із різним масштабом діяльності та моделлю власності. SWOT-чинники інтерпретовано з позицій стейкхолдерського підходу з урахуванням ключових індикаторів результативності HRM, таких як плинність кадрів, продуктивність праці, рівень залученості та проксі-показники культурного різноманіття. Такий підхід дозволив ідентифікувати сильні та слабкі сторони HR-систем, а також визначити управлінську вагу зовнішніх можливостей і загроз для мультикультурних команд. Результати дослідження свідчать, що компанії з високим рівнем культурного різноманіття персоналу, розвиненими практиками інклюзії та цифровізації HR-процесів демонструють підвищену кадрову стійкість, продуктивність праці та здатність до адаптації у складних умовах. Натомість застарілі організаційні процедури, низька гнучкість та дефіцит міжкультурних компетенцій менеджерів корелюють із підвищеною плинністю кадрів і кадровими ризиками. Практична цінність роботи полягає у формуванні рекомендацій для менеджерів щодо використання результатів SWOT-аналізу при управлінні мультикультурними командами, розвитку міжкультурних компетенцій, цифровізації HR-процесів, підвищенні залученості та утримання персоналу. Отримані висновки можуть бути застосовані для підвищення ефективності HRM та організаційної стійкості транспортно-логістичних компаній в умовах культурного різноманіття.

СТРАТЕГІЧНЕ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА АНАЛІТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Л. А. АЛАКБАРОВА — 2026-04-15

У статті досліджено стратегічне прийняття рішень у контексті організаційних змін, акцентуючи увагу на інтеграції аналітичних, поведінкових, організаційних та контекстуальних доменів. Сучасні організації функціонують у середовищі високої турбулентності, характеризованому невизначеністю, швидкими технологічними трансформаціями та структурною нестабільністю. Традиційні раціонально-аналітичні моделі, що передбачають стабільність інформації та лінійність процедур, недостатньо пояснюють ефективність стратегічних рішень у таких умовах. Стратегічні рішення набувають особливого значення під час організаційних змін, оскільки вони передбачають незворотні зобов’язання, міжфункціональну координацію та довгострокові наслідки для адаптації та конкурентоспроможності організацій. У статті запропоновано концепт Strategic Decision Readiness (SDR) як інтегративну організаційну здатність, що виникає у результаті взаємодії аналітичних інструментів, когнітивних процесів управлінців, внутрішніх організаційних ресурсів і зовнішніх умов. Розроблено багатодоменну концептуальну модель, яка розглядає стратегічне прийняття рішень як динамічний процес узгодження між доменами, а не як лінійний аналітичний механізм. Модель поєднує класичні раціонально-аналітичні інструменти (SWOT, PESTEL, сценарне планування, DSS) з поведінковими, організаційними і контекстуальними чинниками, що формують здатність організації до адаптивного та обґрунтованого прийняття рішень у нестабільних умовах.

Результати дослідження демонструють, що ефективність стратегічних рішень визначається не окремими компетенціями чи ресурсами, а синхронною взаємодією доменів. SDR дозволяє пояснити системні варіації у якості рішень між організаціями, що працюють у подібних умовах зовнішньої турбулентності. Практичне застосування моделі сприяє підвищенню готовності організацій до стратегічних змін, розробці інтегрованих архітектур прийняття рішень та балансуванню аналітичної точності з організаційною гнучкістю й поведінковою адаптивністю.

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ДЛЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

К. М. МАММАДОВА — 2026-04-15

Малі підприємства становлять ключовий сегмент національної та регіональної економіки, сприяючи створенню робочих місць, інноваціям та зростанню ВВП. Незважаючи на їх стратегічну значущість, такі підприємства часто зіштовхуються з обмеженнями у доступі до капіталу, управлінні інвестиційними ризиками та повному використанні інвестиційного потенціалу. У цьому дослідженні розглядається управління інвестиційним потенціалом малих підприємств із акцентом на цілісний багатовимірний підхід, що інтегрує фінансові, управлінські, технологічні та аспекти сталого розвитку. Спираючись на теоретичні концепції, міжнародні кращі практики та стратегії практичної реалізації, дослідження пропонує концептуальну модель, яка поєднує внутрішні ресурси, зовнішні фактори середовища, стратегічні управлінські процеси та адаптивні механізми зворотного зв’язку. Модель демонструє динамічну взаємодію між фінансовою спроможністю, управлінськими компетенціями, технологічною готовністю, інноваційним потенціалом, ринковими умовами, якістю регулювання та дотриманням ESG-стандартів. Вона також включає сценарний аналіз, заходи щодо мінімізації ризиків, розподіл капіталу, моніторинг ефективності та безперервне навчання для підвищення стійкості підприємств і забезпечення сталого зростання. Особлива увага приділяється контекстуальній адаптації у країнах, що розвиваються, на прикладі Азербайджану, де інституційні обмеження, волатильність ринку та обмежені управлінські ресурси створюють додаткові виклики. Дослідження показує, що ефективне управління інвестиційним потенціалом потребує не лише доступу до фінансових ресурсів, а й розвитку людського капіталу, впровадження інноваційних технологій, узгодження з стратегічними цілями та дотримання міжнародних стандартів. Реалізація цих механізмів у рамках єдиної концептуальної моделі дозволяє малим підприємствам трансформувати інвестиційний потенціал у конкретні результати, зміцнити конкурентоспроможність та досягти сталого розвитку в динамічних та невизначених умовах. Запропонована модель слугує практичним орієнтиром для науковців і практиків, які прагнуть оптимізувати інвестиційні стратегії та підвищити довгострокову життєздатність малих підприємств.

МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ ТА СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФІНАНСУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЄКТІВ

Ф. A. МАММАДОВА — 2026-04-15

Розвиток інфраструктури, зокрема дорожньої та транспортної, є одним із ключових чинників економічного зростання, регіональної інтеграції та сталого розвитку. Ефективне фінансування масштабних інфраструктурних проєктів вимагає значних довгострокових ресурсів, що перевищують можливості державних бюджетів, і потребує активної участі банківських установ, інституційних інвесторів та міжнародних фінансових організацій. У статті досліджено вплив міжнародного банківського регулювання на створення сприятливих умов для мобілізації та розподілу фінансових ресурсів для довгострокових інфраструктурних інвестицій. Запропоновано багаторівневу системну модель, яка інтегрує глобальні і національні регуляторні структури, фінансові інститути, механізми трансформації капіталу та секторні органи реалізації проєктів. Досліджено інструменти управління банківськими ризиками, зокрема вимоги до капіталу, макропруденційні інструменти, стрес-тестування та контрциклічні буфери капіталу, і показано, як вони опосередковано впливають на фінансові потоки, спрямовані на реальний сектор. Модель відображає нелінійну та адаптивну динаміку фінансування інфраструктури, підкреслюючи зворотні зв’язки між результатами проєктів і регуляторними стратегіями. Практичне застосування моделі полягає у формуванні ефективних інвестиційних стратегій, структур державно-приватного партнерства і політик управління ризиками, що підвищує стійкість банківського сектору та ефективність реалізації інфраструктурних проєктів. Запропонований підхід забезпечує системне розуміння взаємодії міжнародного банківського регулювання та інвестицій у реальний сектор, створюючи основу для покращення якості, прозорості, стійкості та ефективності фінансування інфраструктурного розвитку.

КОНЦЕПТУАЛЬНА БАГАТОРІВНЕВА ТРАНСМІСІЙНА МОДЕЛЬ, ЩО ПОЄДНУЄ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНОЮ СТАБІЛЬНІСТЮ

Л. А. АЛІЄВА — 2026-04-15

У статті розроблено багаторівневу концептуальну управлінсько-орієнтовану модель, що пояснює ієрархічну трансмісію управлінських спроможностей підприємства в економічну ефективність та макроекономічну стабільність. Метою дослідження є систематизація сучасних управлінських підходів, які впливають на результати діяльності підприємств, а також обґрунтування кумулятивної трансмісійної моделі, що поєднує управлінські системи, результати на рівні фірми, галузеву динаміку та макроекономічні показники. У роботі інтегровано стратегічний менеджмент, системи вимірювання результативності, цифрову трансформацію, розвиток людського капіталу та операційну оптимізацію в цілісну аналітичну архітектуру. Запропоновано ієрархічну кумулятивну трансмісійну модель, яка концептуалізує чотири взаємопов’язані рівні: 1) управлінські спроможності на рівні підприємства; 2) вимірювані економічні результати діяльності фірми, зокрема продуктивність і ефективність використання капіталу; 3) галузеві агреговані ефекти; 4) макроекономічну стабільність, відображену у динаміці ВВП, заробітної плати та структурі зайнятості. Модель підкреслює кумулятивний, лаговий, умовний та інституційно модифікований характер ефектів, акцентуючи нелінійну природу поширення ефективності між рівнями економічної системи. Аналіз макроекономічних показників Азербайджану за 2020–2025 рр. демонструє, що зростання заробітної плати, галузева модернізація та підвищення продуктивності можуть інтерпретуватися як агреговані результати управлінської модернізації та цифрової трансформації на рівні підприємств. Отримані результати підтверджують, що стійка макроекономічна стабільність залежить не лише від накопичення капіталу, а й від якості стратегічного узгодження, систем вимірювання результативності, цифрової інтеграції та управління людським капіталом у межах підприємств. Запропонована модель розширює теоретичні положення менеджменту й економічної теорії шляхом формалізації мікро–, макрозв’язку та має практичне значення для підприємств і державної політики, спрямованої на посилення довгострокової економічної стійкості й конкурентоспроможності.

МЕХАНІЗМИ ПІДТРИМКИ ТА ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОГО І ТРАНСПОРТНОГО СЕКТОРІВ В АЗЕРБАЙДЖАНІ

Р. Т. АЛІЄВА — 2026-04-15

У статті досліджено концепцію «зеленого» транспорту на основі трьох взаємопов’язаних теоретичних підходів: декарбонізації та енергетичного переходу; сталої мобільності; енергетичної синергії та системної інтеграції. Проаналізовано ключові напрями інтеграції енергетичного і транспортного секторів, зокрема електрифікацію транспорту, розвиток зарядної інфраструктури, інтегрованої з електроенергетичною мережею, управління споживанням енергії транспортом відповідно до графіків генерації з відновлюваних джерел енергії, а також використання акумуляторних систем транспортних засобів як розподілених накопичувачів енергії. Підкреслено особливу актуальність інтеграції енергетичного та транспортного секторів для Азербайджану, що забезпечує перехід від нафтозалежної енергетичної моделі до моделі узгодженого управління розподілом і зберіганням відновлюваної енергії, перетворюючи транспорт на інструмент реалізації національної енергетичної стратегії. У дослідженні узагальнено міжнародний досвід з метою виявлення критичних чинників успішної секторальної трансформації та формування рекомендацій, релевантних для країн із різною економічною структурою та енергетичною інфраструктурою. Обґрунтовано, що зростання кількості електромобілів без інтегрованого управління навантаженням може створювати додатковий тиск на існуючу електромережеву інфраструктуру, спричиняючи пікові навантаження та знижуючи стабільність системи. У статті розроблено та теоретично обґрунтовано еволюційну багаторівневу системну модель енергетично-транспортного поєднання, яка інтегрує розширення відновлюваної генерації, електрифікацію транспорту, цифрові механізми координації, інституційне регулювання та транснаціональну інтеграцію в єдину архітектуру. Модель демонструє, що кількісне зростання електричної мобільності саме по собі є недостатнім для забезпечення системної сталості; необхідними є скоординоване управління навантаженням, впровадження технології інтелектуального заряджання (Smart Charging), інтеграція за концепцією «транспортний засіб – електромережа» (V2G) та узгодження споживання з режимами генерації відновлюваної енергії. Отримані результати мають як концептуальне, так і практичне значення для розвитку низьковуглецевої мобільності, підвищення енергетичної безпеки, зростання економічної ефективності та забезпечення екологічної стійкості в умовах гідрокарбон-залежної перехідної економіки.

ГНУЧКА СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

О. М. КРИВОРУЧКО — 2026-04-15

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування гнучкої системи мотивації персоналу транспортно-логістичного підприємства в умовах цифровізації як інструменту розвитку корпоративної культури. Обґрунтовано, що в умовах цифрової трансформації економіки та зростання вимог до якості, безпеки й оперативності логістичних процесів саме персонал виступає ключовим носієм корпоративних цінностей, цифрових компетентностей і поведінкових моделей, які визначають конкурентоспроможність підприємства. Доведено обмеженість традиційних мотиваційних підходів, орієнтованих переважно на матеріальні стимули, та необхідність переходу до адаптивних, персоналізованих мотиваційних систем.

Гнучка система мотивації персоналу розглядається як інтегрована адаптивна модель управління мотиваційною поведінкою, що поєднує матеріальні, нематеріальні, соціально-психологічні та цифрові стимули з урахуванням професійної ролі, рівня компетентностей, результативності праці та цифрової зрілості працівників. Розроблено концептуальну модель формування гнучкої системи мотивації персоналу транспортно-логістичного підприємства як інструменту розвитку корпоративної культури, яка відображає взаємозв’язок зовнішніх і внутрішніх чинників середовища, корпоративних цінностей, мотиваційних механізмів та результативності трудової діяльності.

Запропоновано методичний підхід до оцінювання результативності праці персоналу на основі інтегрального мотиваційного потенціалу, рівня компетентностей і цифрової підтримки праці з використанням HR-аналітики, цифрових індикаторів залученості та персоналізованих мотиваційних профілів. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих моделей і методик для вдосконалення системи управління персоналом, формування культури залученості, відповідальності та інноваційності, а також підвищення ефективності логістичних процесів транспортно-логістичних підприємств у цифровому середовищі.

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

В. М. КУДРЯВЦЕВ — 2026-04-15

У статті обґрунтовано актуальність формування механізму сталого розвитку транспортного підприємства в умовах трансформації світової економіки, посилення екологічних обмежень, загострення соціальних викликів та зростання вимог з боку стейкхолдерів до прозорості, відповідальності та ефективності бізнесу. Доведено, що транспортна галузь, відіграючи ключову роль у забезпеченні соціально-економічного розвитку держави, водночас залишається одним із найбільш ресурсо- та енергоємних секторів, що обумовлює необхідність системного впровадження принципів сталого розвитку та ESG-підходів у практику управління.

Метою дослідження є розробка методичного підходу до формування механізму сталого розвитку транспортного підприємства, яка дозволяє визначити області оптимізації діяльності, класифікувати й обґрунтувати цілі сталого розвитку, сформувати систему показників і управлінських інструментів з урахуванням економічних, екологічних, соціальних та управлінських аспектів. У процесі дослідження проаналізовано еволюцію підходів до трактування економічного механізму, сучасні концепції сталого розвитку, а також практики застосування ESG-рейтингів і нефінансової звітності.

Запропоновано авторський поетапний методичний підхід до формування механізму сталого розвитку транспортного підприємства, що включає діагностику вихідного стану, формування цілей, відбір і групування показників за ключовими блоками, розрахунок часткових, узагальнюючих та комплексного інтегрального показника сталості, а також розробку дорожньої карти та організаційно-економічних управлінських рішень. Обґрунтовано доцільність використання інтегральних показників для оцінювання рівня сталості, визначення потенціалу досягнення стратегічних цілей та управління ESG-ризиками.

Практична значущість результатів полягає у можливості застосування запропонованого методичного підходу в діяльності транспортних підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості, прозорості управління та узгодження корпоративних цілей із національними пріоритетами і Цілями сталого розвитку ООН.

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА У КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ

Я. І. ВЕЛИЧКО — 2026-04-15

У статті обґрунтовано доцільність формування системи показників оцінювання ефективності логістичних процесів транспортно-логістичних підприємств (ТЛП) у контексті впровадження інноваційних рішень за умов воєнної та економічної нестабільності. Показано, що поширені універсальні системи індикаторів, зорієнтовані переважно на витратні та часові параметри, не дозволяють адекватно відобразити процесні, якісні й організаційні зміни, спричинені інноваціями, а також не враховують відмінності операційної логіки транспортних, складсько-дистрибуційних і сервісних послуг.

Метою дослідження є теоретико-методичне обґрунтування системи показників, здатної комплексно оцінювати результати впровадження інноваційних рішень у логістичних процесах ТЛП та забезпечувати їх диференційований аналіз залежно від виду діяльності. Методичною основою виступає поєднання системного й процесного підходів, що дало
змогу розглядати ефективність як багатовимірну характеристику, сформовану під впливом фінансових, операційних, сервісних, екологічних, організаційно-кадрових і конкурентних чинників.

Запропоновано структурування показників за шістьма взаємопов’язаними групами та сформульовано принципи побудови системи: процесна релевантність, чутливість до інноваційних змін, вимірюваність і формалізованість, багатовимірність ефектів, адаптивність до функціональної спеціалізації та аналітична порівнянність. На цій основі розроблено узагальнену систему показників, що охоплює питомі витратні параметри, індикатори тривалості й надійності операцій, характеристики якості сервісу, показники екологічного впливу та ресурсної ефективності, індикатори продуктивності персоналу й організаційної результативності, а також порівняльні метрики конкурентного позиціонування.

Наукова новизна полягає у методично узгодженому поєднанні групування показників, принципів їх добору та диференціації системи оцінювання за видами логістичних послуг. Практична значущість результатів полягає у можливості використання запропонованої системи як аналітичної основи для моніторингу інноваційних трансформацій і обґрунтування управлінських рішень у нестабільному середовищі.

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ

А. О. БЛИЗНЮК — 2026-04-15

Метою статті є розроблення та наукове обґрунтування концептуально-методичного підходу до підвищення конкурентоспроможності автотранспортних послуг на основі інтеграції показників якості та ефективності діяльності автотранспортних підприємств. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування та визначення основних напрямків щодо підвищення якості та ефективності послуг на автомобільному транспорті. З метою оцінювання якості та конкурентоспроможності транспортних послуг було використано метод системного аналізу. Також у статті використано графічний метод для подання алгоритму визначення та підтримання конкурентного рівня послуг на автотранспортному підприємстві.

Удосконалено підхід до забезпечення конкурентоспроможності автотранспортних послуг шляхом інтеграції показників якості та ефективності в єдину систему оцінювання, що дозволяє комплексно враховувати технічні, економічні, організаційні та соціальні чинники діяльності автотранспортного підприємства. Дістало подальший розвиток обґрунтування ролі якості автотранспортних послуг як ключового детермінанта конкурентоспроможності автотранспортних підприємств у сучасному конкурентному середовищі, що дало змогу систематизувати основні споживчі характеристики транспортних послуг і визначити їх вплив на формування конкурентних переваг. Удосконалено алгоритм визначення та підтримання конкурентного рівня автотранспортних послуг, який базується на постійному моніторингу ринку, аналізі запитів споживачів і динаміки конкурентоспроможності, що підвищує обґрунтованість управлінських рішень щодо формування конкурентної стратегії автотранспортного підприємства. Систематизовано напрями підвищення якості та ефективності автотранспортних послуг шляхом їх групування за технічними, правовими, економічними, організаційними та соціальними заходами, що створює методичну основу для комплексного управління конкурентоспроможністю на рівні автотранспортного підприємства.

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ПАРАДИГМІ ESG УПРАВЛІННЯ

Є. М. ХОЛОДКОВ — 2026-04-15

У статті досліджено теоретико-методичні засади оцінювання корпоративної культури підприємства в контексті інтеграції принципів ESG. Обґрунтовано доцільність використання ESG-парадигми як системної аналітичної рамки діагностики корпоративної культури, що дозволяє поєднати екологічний, соціальний та управлінський виміри з внутрішніми організаційними процесами та очікуваннями стейкхолдерів. Сформовано багатовимірну структурно-компонентну модель оцінювання, у межах якої кожен із вимірів ESG деталізовано за п’ятикомпонентною структурою показників. Запропоновано тривимірну типологічну ESG-матрицю у вигляді куба, що відображає просторове позиціювання корпоративної культури за трьома вимірами (E, S, G) із виділенням трьох рівнів зрілості за кожною віссю (низький, середній, високий). Це дозволило сформувати
27 типологічних конфігурацій корпоративної культури сталого розвитку та здійснювати її багатовекторну діагностику. Отримав подальший розвиток методичний підхід до кількісного оцінювання корпоративної культури шляхом поєднання ESG-вимірів із багаторівневою системою стейкхолдерного сприйняття (працівники, менеджмент, зовнішні партнери). Методично обґрунтовано застосування апарату нечітких множин для агрегування показників, що забезпечує врахування розмитості меж соціально-культурних характеристик та інтеграцію суб’єктивних оцінок різних груп респондентів. Розроблено алгоритм нормалізації показників, побудови функцій належності та формування інтегральних ESG-індексів, що дозволяє здійснювати просторове позиціювання корпоративної культури, виявляти диспропорції між вимірами та підвищувати обґрунтованість управлінських рішень у сфері сталого розвитку. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання моделі для стратегічної діагностики та обґрунтування управлінських рішень щодо розвитку корпоративної культури підприємства.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ BPM ТА АДАПТИВНОГО СТРАТЕГУВАННЯ

Є. К. ТОКАРЄВ — 2026-04-15

У сучасних умовах високої динамічності зовнішнього середовища, глобальної економічної нестабільності, посилення конкуренції та цифрової трансформації підприємства стикаються з необхідністю перегляду традиційних підходів до стратегічного управління. Класичні моделі стратегічного планування, що базуються на передбачуваності ринку та стабільності зовнішніх умов, дедалі більше виявляють обмежену ефективність через швидкість технологічних змін, невизначеність і зростаючі вимоги до гнучкості організацій. Особливого значення набуває управління бізнес-процесами як ключовим механізмом реалізації стратегії, що забезпечує трансформацію ресурсів у кінцеву цінність, формує конкурентні переваги та сприяє досягненню стратегічних цілей підприємства. Незважаючи на те, що стратегічне управління та BPM активно досліджуються у науковій літературі, практична інтеграція стратегічних цілей із процесною архітектурою підприємства залишається недостатньо розробленою.

У статті запропоновано практико-орієнтований механізм стратегічного управління бізнес-процесами підприємства на засадах BPM та адаптивного стратегування. Механізм структуровано у вигляді послідовно взаємопов’язаних блоків, що охоплюють стратегічну діагностику зовнішнього та внутрішнього середовища, формування стратегічних цілей на рівні бізнес-процесів, проєктування процесної архітектури, параметризацію KPI та SLA, контролінг та формування контуру адаптації. Така структура забезпечує циклічність управління, системну узгодженість між стратегічними орієнтирами та процесною архітектурою, а також безперервне вдосконалення бізнес-процесів відповідно до змін зовнішніх умов. Використано методи системного аналізу, концептуального моделювання, декомпозиції стратегічних цілей та бізнес-процесів, а також методи параметризації та формалізації показників результативності (KPI).

Запропонована матриця стратегічних KPI дозволяє інтегрувати горизонтальну взаємодію процесів із вертикальною реалізацією стратегії, створюючи підґрунтя для системного оцінювання результативності підприємства та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Практичне значення роботи полягає у можливості формалізованого впровадження механізму стратегічного управління та матриці KPI у діяльність підприємств, що дозволяє підвищити ефективність, гнучкість та конкурентоспроможність організації, забезпечуючи здатність до своєчасної адаптації бізнес-процесів у відповідь на зміни зовнішнього середовища.