Економіка транспортного комплексу

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОВЕДІНКУ СПОЖИВАЧІВ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Н. В. ПОПОВА — 2025-03-28

Зміни у суспільстві, бізнесі пов’язані сьогодні з цифровою трансформацією, яка впливає на суспільство в цілому та поведінку споживачів. Це потребує вирішення проблеми використання можливостей цифровізації маркетингових комунікацій на основі штучного інтелекту.

Незважаючи на значну кількість публікацій щодо маркетингових комунікацій та поведінки споживачів, є прогалини у розгляді стратегій застосування маркетингових комунікацій, які основані на штучному інтелекті та імерсивних технологіях, що значно впливають на поведінку споживачів у цифровому суспільстві.

У статті на основі аналізу наукових досліджень, практики застосування штуч-ного інтелекту визначено стратегію використання можливостей штучного інтелекту в маркетингових комунікаціях, яка включає напрямки використання штучного інтелекту, можливості, які вони надають за рахунок їх реалізації. Серед них створення контенту для маркетингових комунікацій, персоналізація контенту, покращення аналітики та прогнозування застосування маркетингових комунікацій, збільшення продажів на основі оптимізації маркетингових комунікацій, безпосередня взаємодія штучного інтелекту зі споживачами, соціальне прослуховування, залучення споживачів до співпраці на основі підвищення ефективності комунікацій.

Для реалізації стратегії визначений алгоритм адаптації підприємств до застосу-вання штучного інтелекту в маркетингових комунікаціях, що надає нові можливості для впливу на поведінку споживачів. Він включає етапи, пов’язані з оцінкою підготовки підприємства до впровадження штучного інтелекту, можливих напрямків впровадження, навчання маркетингового персоналу, корегування робочих процесів, відслідковування нюансів споживчого сприйняття і слідкування за інноваціями в сфері штучного інтелекту. На основі різного ставлення споживачів до штучного інтелекту визначено особливості його застосування, в тому числі для емоційного та персоналізованого спілку-вання, аналітичних і рутинних завдань. Це дозволяє підприємствам/організаціям ефективно застосовувати можливості штучного інтелекту та імерсивних технологій.

Подальші наукові дослідження у цій сфері потребують емпіричних досліджень поведінки споживачів у різних сферах діяльності при застосуванні штучного інтелекту та розроблення методологічних підходів до визначення ефективних стратегій цифрових маркетингових комунікацій.

«SOFT SKILLS» ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМСТВА: З'ЯСУВАННЯ ЗМІСТУ ТА ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ПРОЯВУ

Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА — 2025-03-28

Наукова стаття охоплює результати напрацювань щодо застосування компетентнісно-орієнтованого підходу в HR-менеджменті теперішніх підприємств. Аргументовано невідкладну потребу у розв’язанні нагальних питань стосовно «soft skills» фахівців.

Опираючись на підсумки детального аналізу здобутків теперішніх науковців та практиків, з’ясовано, що нині у всій повноті нерозв’язаними залишаються нагальні проблемні питання HR-менеджменту, що потребують подальшого опрацювання та вирішення, як-от необхідність: по-перше, уточнення дефініції «soft skills»; по-друге, наукового обґрунтування та вибору найбільш дієвого методу їх оцінювання; по-третє, розроблення дієвих інструментів оцінювання рівня прояву гнучких навичок та їх апробації.

Основна мета статті – обґрунтувати вибір оптимального методу оцінювання рівня прояву «soft skills» фахівців підприємства, розробити підхід до оцінювання гнучких скілів з конкретизованим інструментарієм та здійснити його апробацію.

На підставі розкриття суттєвих ознак економічної категорії «soft skills» уточнено їх визначення як сукупність різнобічних властивостей (якостей, рис, ознак, характеристик, вмінь, знань, навичок тощо) фахівця переважно соціального спрямування, застосовуваних в більшості галузей та спеціальностей через власну універсальність, що дають змогу ефективніше використовувати фахові (спеціалізовані, технічні) компетенції та досягати професійного прогресу.

Здійснено огляд та ретельний аналіз широковідомих методів оцінювання «м'яких» навичок фахівців, аргументовано вибір оптимального серед них – методу 360°. Вдосконалено підхід до оцінювання рівня прояву м'яких навичок фахівців, відображений як упорядкована черговість етапів здійснення потрібних дій, що, на противагу існуючим, ґрунтується на застосуванні методу 360° та містить спеціально розроблений інструментарій для уможливлення його практичної реалізації. Побудовано опитувальник учасників групи оцінювання, що включає відповідні твердження для найбільш точного та неупередженого встановлення рівня прояву гнучких навичок фахівців, шкалу оцінювання, рекомендації з визначення загального рівня розвитку соціальних навичок працівника тощо.

Окреслені здобутки є фундаментом для провадження наступних наукових розвідок, зокрема для розроблення науково-методичних рекомендацій з розвитку «soft skills» фахівців.

ПІДХОДИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙ У ТРАНСПОРТНІЙ ГАЛУЗІ

А. О. БЛИЗНЮК — 2025-03-28

Метою є обґрунтування підходів до впровадження інновацій у діяльність підприємств транспортної галузі для більш ефективного задоволення потреб споживачів за якісними, кількісними та вартісними показниками транспортних послуг. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування та визначення основних передумов для інноваційної діяльності в транспортній галузі. З метою оцінювання методів впровадження інновації у транспортній галузі було використано метод системного аналізу. Також у статті використано графічний метод для представлення переваги роботизації бізнес-процесів (RPA) на транспорті і попереджувального технічного обслуговування та моніторингу.

Запровадження інноваційних процесів на підприємствах сприяє підвищенню енергоефективності та ресурсозбереженню, забезпечує автоматизацію і цифровізацію роботи транспортних компаній, підвищує їх конкурентоспроможність та в цілому стимулює економічне зростання.

Перспективи впровадження нових транспортних засобів відкривають можливості для зниження собівартості поїздок і перевізного процесу, підвищення безпеки дорожнього руху, а також вирішення проблем заторів, екології та просторового розвитку мегаполісів. Ці інновації можуть суттєво покращити ефективність транспортних систем, забезпечити комфортні умови для пасажирів і сприяти сталому розвитку міського середовища.

Одним із найперспективніших підходів до впровадження сучасних інновацій в транспортній галузі є роботизація бізнес-процесів. Вона передбачає використання програмних роботів або віртуальних асистентів для автоматизації рутинних, повторюваних завдань. Ці роботи можуть імітувати дії людини, взаємодіючи з різними системами та програмним забезпеченням для виконання завдань швидше, точніше та без помилок.

Успішне впровадження інновацій в роботизацію бізнес-процесів у транспортній галузі можливе лише за умови комплексного підходу, який враховує такі фактори як технічні, організаційні, економічні та соціальні. Необхідно створити сприятливі умови для розвитку і впровадження нових технологій, забезпечити фінансову підтримку, підготувати кадри та заручитися підтримкою суспільства. Тільки тоді роботизація бізнес-процесів зможе стати ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності транспортних підприємств та якості транспортних послуг.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ПРОЦЕС РЕКРУТИНГУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

О. А. ШМОРГУН — 2025-03-28

У статті досліджується вплив штучного інтелекту (ШІ) на процес рекрутингу, який стрімко трансформується під впливом технологічного прогресу. Проаналізовано останні дослідження в галузі штучного інтелекту та HR-технологій, а також реальні кейси впровадження ШІ у сфері підбору персоналу провідними компаніями світу та України. Розглядаються різні аспекти застосування ШІ в рекрутингу, починаючи від автоматизації рутинних завдань, таких як перегляд резюме та пошук кандидатів, до більш складних застосувань, таких як аналіз соціальних мереж, профілювання кандидатів та проведення відеоінтерв'ю з використанням технологій розпізнавання емоцій.

У статті виконано комплексний аналіз впливу штучного інтелекту на процес ректтрутингу та визначення того, як ці зміни радикально змінюють HR-парадигму або розвивають наявні цифрові інструменти. Аналізуються потенційні ризики використання ШІ, такі як помилки алгоритмів, недостатня гнучкість та адаптивність до змін на ринку праці, а також необхідність інтеграції з існуючими HR-системами.

Особлива увага приділяється впливу ШІ на ефективність та об'єктивність процесу рекрутингу. Досліджується, як ШІ може допомогти підвищити продуктивність рекрутерів, зменшити витрати на рекрутинг, усунути упередження в процесі відбору кандидатів та знайти найкращі таланти для компанії.

Також розглядається роль ШІ у покращенні кандидатського досвіду. Аналізується, як ШІ може допомогти персоналізувати комунікацію з кандидатами, надати їм більш релевантну інформацію, швидко відповідати на їхні запитання та загалом зробити процес пошуку роботи більш приємним та ефективним.

На основі проведеного аналізу визначаються переваги та недоліки використання ШІ в рекрутингу, а також окреслюються перспективи розвитку цієї технології у контексті змін на ринку праці. Враховуються етичні аспекти, майбутні тренди та необхідність адаптації до нових реалій.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Л. М. АЧКАСОВА — 2025-03-28

Модернізація кадрової політики в умовах післявоєнного відновлення – це не лише економічне завдання, а й складний психологічний процес. Враховуючи потреби і особливості працівників, компанія може не тільки відновити свою діяльність, але й зміцнити команду, створивши сприятливе робоче середовище. Саме тому питання психологічної модернізації кадрової політики підприємства є актуальним.

Для реалізації цілей статті були використані такі методи: проаналізовано та синтезовано інформацію щодо стану досліджень в галузі модернізації кадрової політики. За допомогою системного та інформаційно-логічного підходу визначено підходи до поняття «кадрова політика», основні ризики, пов’язані з модернізацією кадрової політики з урахуванням особливостей післявоєнного відновлення, актуальні психологічні напрямки модернізації кадрової політики. У ході дослідження також широко використовувався аналітичний і графічний методи та метод синтезу для побудови алгоритму модернізації кадрової політики підприємства в умовах післявоєнного відновлення.

У статті отримала подальший розвиток система ризиків, пов’язаних із модернізацією кадрової політики, які, на відміну від існуючих, включають психологічні аспекти і враховують умови післявоєнного відродження та запропоновані методи їх мінімізації. Крім того, отримали подальший розвиток напрямки модернізації кадрової політики та алгоритм її впровадження, які, на відміну від існуючих, мають більш систематизований характер і враховують психологічні аспекти цього процесу в умовах післявоєнного відновлення.

Запропоновані удосконалення дозволять створити сприятливе робоче середовище, підвищити мотивацію та задоволеність працівників, покращити продуктивність та ефективність праці, а також забезпечити стабільність та успішний розвиток підприємства в цілому.

Отримані результати, що полягають у визначені системи ризиків і методів їх мінімізації, системи психологічних напрямків та інструментів модернізації кадрової політикив, розробці алгоритму її реалізації дозволяють здійснювати подальші дослідження щодо елементів окремих етапів запропонованого алгоритму, обґрунтуванні ключових показників ефективності кадрової політики та розробці форм анкет для відображення результатів моніторингу й оцінки результатів модернізації кадрової політики підприємства.

МОДЕЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЯК ІНСТРУМЕНТУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ОБҐРУНТУВАННЯ ТИПІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ

І. В. ФЕДОТОВА — 2025-03-28

У статті розглядається корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) як нова парадигма сталого розвитку підприємств і важливий інструмент для його реалізації. Метою є моделювання корпоративної соціальної відповідальності як ключового інструменту сталого розвитку підприємств, а також обґрунтування типів відповідальності, які повинні бути інтегровані в діяльність підприємств для забезпечення їх довгострокового розвитку. У роботі запропоновано сферичну модель сталого розвитку підприємства, засновану на принципах КСВ, яка поєднує економічні, соціальні та екологічні аспекти, що дозволяє досягти синергії між бізнесом, природою і суспільством. Це забезпечує не лише економічну ефективність, але й соціальну відповідальність та екологічну безпеку, що є важливим для сталого розвитку.

Одним із основних аспектів дослідження є удосконалення моделі КСВ на основі піраміди потреб Маслоу. Створена модель складається з восьми рівнів, які відповідають різним типам соціальної відповідальності підприємства: економічна відповідальність, правова та екологічна відповідальність, соціальна відповідальність, етична відповідальність, техніко-технологічна та цифрова відповідальність, культурна відповідальність, інноваційна відповідальність та філантропічна відповідальність. Кожен з цих типів соціальної відповідальності корелює з базовими потребами людини, описаними в піраміді Маслоу, та відповідає конкретним викликам, які постають перед підприємствами. Це дозволяє підприємствам точніше враховувати потреби як внутрішніх, так і зовнішніх зацікавлених сторін. Пропонується включення нових викликів сталого розвитку, соціальної інклюзії та екологічної відповідальності у визначення цих рівнів.

Модель розглядає корпоративну соціальну відповідальність як ключовий інструмент для інтеграції в стратегії підприємств та сприяння сталому розвитку, особливо в умовах воєнних дій і післявоєнного відновлення. Важливим аспектом є поділ КСВ на внутрішні та зовнішні напрямки, що забезпечує комплексний підхід до оцінки соціальної відповідальності, створює гнучку систему для сталого розвитку підприємства у сучасних умовах.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Б. ШИРІНОВ — 2025-03-28

Стаття присвячена методам оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства, що є ключовими аспектами для забезпечення його фінансової стабільності та конкурентоспроможності на ринку. У рамках дослідження проведено комплексний аналіз фінансових показників, зокрема ліквідності активів та зобов'язань підприємства, за допомогою різноманітних методів фінансового аналізу. Акцент зроблено на горизонтальному, вертикальному та трендовому аналізі, що дозволяє оцінити зміни у фінансовому становищі підприємства протягом кількох років.

У статті проведено аналіз ліквідності балансу для якісної оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства, а також з метою дослідження джерел формування фінансового стану, балансу виробничо-комерційного підприємства «Сенан» за 2021-
2023 роки проаналізовано горизонтальним та вертикальним методами. Вивчено зміни у структурі активів і пасивів, зокрема вартості довгострокових та поточних активів, а також їх вплив на ліквідність підприємства.

Для оцінки ліквідності були використані основні коефіцієнти ліквідності, зокрема поточний, швидкий та абсолютний, що дозволяють визначити здатність підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Згідно з розрахунками, підприємство має достатній рівень ліквідності для покриття поточних боргів у критичних ситуаціях.

Результати дослідження показують, що підприємство має достатній рівень ліквідності для покриття поточних боргів у разі необхідності. У статті також запропоновано ряд практичних рекомендацій для покращення фінансової стабільності підприємства, зокрема зміцнення контролю за дебіторською заборгованістю, створення резерву сумнівних боргів та впровадження короткострокових фінансових інвестицій. Визначено, що ці заходи дозволяють зменшити заборгованість, вивільнити додаткові кошти та підвищити оборотний капітал, що сприяє підвищенню операційної ефективності в умовах змінного економічного середовища. Розроблені рекомендації мають важливе значення для забезпечення довгострокової фінансової стабільності підприємства.

АНАЛІЗ РИЗИКІВ В ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТАХ

К. М. МАМЕДОВА — 2025-03-28

Фінансове моделювання, бюджетування, оцінка ризиків та стратегії управління інвестиційними проєктами є важливими інструментами для успішної їх реалізації. Ці підходи важливі для правильної оцінки фінансових результатів інвестиційних проєктів, зменшення потенційних ризиків та прийняття ефективних рішень. Оскільки кожен проєкт має свої особливості, застосування методів у цих сферах може змінюватися залежно від природних вимог проєкту.

У статті здійснено комплексний аналіз основних методів аналізу ризиків в інвестиційних проєктах, розглянуто типи ризиків, їх оцінку, управління та вплив на успішність проєктів. Оцінка ризиків є важливим елементом для забезпечення фінансової стабільності та довгострокової ефективності інвестиційних проєктів. Визначено основні категорії ризиків у фінансовій сфері, серед яких ринкові, кредитні, ліквідні, операційні, юридичні, регуляторні та репутаційні ризики. Для кожної категорії пропонуються специфічні методи управління, зокрема диверсифікація, хеджування, страхування та внутрішній контроль. Особлива увага приділена сучасним методам управління ризиками, таким як Value-at-Risk (VaR), метод Монте-Карло, сценарний аналіз та аналіз чутливості, які дозволяють точніше оцінити та прогнозувати ризики, особливо в умовах нестабільних ринків та економічних змін. Зокрема, ринкові та операційні ризики, які виникають через зміни цін, валютних курсів або помилки у бізнес-процесах, можуть значно впливати на фінансову стабільність організацій.

Також підкреслено важливість фінансового моделювання та бюджетування для прийняття обґрунтованих рішень. Врахування нових викликів, таких як кіберзагрози та екологічні фактори, сприяє інтеграції критеріїв ESG у процес прийняття інвестиційних рішень. У цілому, ефективне управління ризиками є запорукою стабільності та успіху інвестиційних проєктів у умовах глобальних трансформацій.

ДІАГНОСТИКА СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПРЕДМЕТ КРИЗИ ЇЇ РОЗВИТКУ

О. О. ГЕТЬМАН — 2025-03-28

Для того щоб зробити обґрунтовані висновки щодо антикризового потенціалу організації, у цій статті розглянуто і запропоновано комплексний підхід до діагностики криз в організаційному розвитку як систему ретроспективного та перспективного цільового аналізу, спрямованого на подолання кризи. Такий діагностичний підхід дає змогу вжити своєчасних, комплексних і науково обґрунтованих заходів для запобігання виникненню кризи (або якщо криза вже настала) та знайти шляхи виходу з неї з мінімальними втратами. Діагностика кризової ситуації в організації є важливим етапом у процесі управління організацією. Виявлення проблем на ранній стадії не тільки допомагає уникнути кризових ситуацій, але й забезпечує стабільне та ефективне функціонування в мінливому ринковому середовищі.

Комплексний підхід до діагностики криз корпоративного розвитку, запропонований у цій роботі, дозволяє своєчасно реагувати на кризові явища та вживати заходів для їх подолання, що може стати важливим фактором підтримки конкурентоспроможності організації в довгостроковій перспективі. Цей підхід складається з таких основних етапів: створення бази знань для діагностики кризи та фактичної неплатоспроможності; безпосередньо діагностика кризи і загрози неплатоспроможності, зокрема, виявлення ознак кризи та експрес-діагностика загрози неплатоспроможності; поглиблений аналіз, метою якого є підтвердження та уточнення результатів; визначення основних факторів корпоративної кризи; оцінка наслідків неплатоспроможності, зокрема, оцінка вартості організації та її активів, ретельний аналіз зобов'язань, подальша оцінка фінансових наслідків ситуації неплатоспроможності; дослідження та оцінка життєздатності організації (оцінка ресурсних умов виживання організації, оцінка можливостей розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності, аналіз впливу чинників зовнішнього середовища та його можливостей позитивного впливу на вихід підприємства з кризи); узагальнення результатів діагностики кризи розвитку організації.

ІНТЕГРАЦІЯ СУЧАСНИХ МЕТОДОЛОГІЙ З PMO В УПРАВЛІННІ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЄКТАМИ

І. А. БАБАЄВ — 2025-03-28

Динамічний і складний характер сучасних інвестиційних проєктів вимагає структурованого, але водночас адаптивного підходу до управління. У цьому контексті Офіс управління проєктами (PMO) відіграє ключову роль у стандартизації процесів, забезпеченні відповідності стратегічним цілям організації та оптимізації використання ресурсів. Однак традиційні методи управління проєктами часто виявляються недостатньо ефективними в умовах стрімко мінливого ринкового середовища, нормативних обмежень, технологічних змін і складних взаємодій зі стейкхолдерами. У цій статті розглядається інтеграція сучасних методологій управління проєктами, таких як Agile, Lean, Kanban і гібридних підходів, у діяльність PMO для підвищення ефективності управління інвестиційними проєктами.

Автори аналізують основні функції PMO, включаючи стандартизацію процедур, методологічну підтримку проєктних команд і збір даних для аналізу, а також досліджують переваги використання гнучких методологій в управлінні інвестиціями. Результати дослідження показують, що адаптація сучасних підходів до управління проєктами дає змогу підвищити рівень гнучкості і швидкість ухвалення рішень, оптимізувати використання ресурсів, мінімізувати ризики та підвищити задоволеність зацікавлених сторін. У статті виокремлено ключові можливості та бар'єри інтеграції сучасних методологій у діяльність PMO, а також визначено чинники успіху їх застосування. Особливу увагу приділено специфіці реалізації таких підходів в Азербайджані, включно з впливом на конкурентоспроможність підприємств, ефективність інвестицій та сталий розвиток. Отримані висновки можуть бути корисними як для дослідників, так і для практиків у сфері управління проєктами.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРА

А. А. АБАСОВА — 2025-03-28

Будівельна галузь зазнає суттєвих змін, що зумовлені впровадженням нових технологій, зміною підходів до проєктування та будівництва, а також зростаючою увагою до екологічних аспектів. Сучасні тенденції орієнтовані на підвищення ефективності, сталості та безпеки будівельних процесів. Інтеграція новітніх технологій та сталих практик сприяє підвищенню продуктивності, мінімізації витрат і покращенню екологічності проєктів. Ці зміни дозволяють будівельним компаніям адаптуватися до нових викликів ринку та забезпечити конкурентні переваги за рахунок використання інноваційних підходів.

Важливим елементом розвитку є цифрові технології, зокрема моделювання інфор-маційних будівель (BIM), автоматизація будівництва, інтернет речей (IoT), модульне будівництво та інноваційні матеріали. Ці технології революціонізують традиційні методи будівництва, забезпечуючи більш ефективне планування, управління проєктами та розподіл ресурсів. Водночас зростає важливість сталості в будівництві, що вимагає використання екологічно чистих матеріалів і методів. Тенденції, такі як застосування цифрових технологій, збільшення уваги до енергоефективності, зменшення витрат і впливу на навколишнє середовище, є важливими напрямами для підвищення якості та швидкості будівництва.

Використання нових технологій і сталих практик дозволяє покращити результати будівельних проєктів і забезпечити їх довгострокову життєздатність в умовах глобальних змін. Впровадження інновацій допоможе будівельній галузі сприяти сталому розвитку інфраструктури, мінімізуючи негативний вплив на довкілля та підвищуючи ефективність усіх етапів будівництва.

РОЛЬ КОМУНІКАЦІЇ ТА СПІВПРАЦІ В УПРАВЛІННІ БІЗНЕСОМ

Ф. А. МАМЕДОВА — 2025-03-28

Комунікація і співпраця є основними компонентами ефективного управління бізнесом, стимулюючи організаційну узгодженість, інновації та продуктивність. Чітке спілкування забезпечує безперешкодний потік інформації на всіх рівнях організації, дозволяючи працівникам розуміти цілі, очікування та стратегії. З іншого боку, співпраця об'єднує різні точки зору і навички, сприяючи творчості та дозволяючи командам ефективніше вирішувати складні завдання.

У швидко мінливому бізнес-середовищі інструменти цифрової комунікації та співпраці стали незамінними, дозволяючи командам координувати свої дії в режимі реального часу та швидко адаптуватися до мінливих ринкових умов. У сукупності ці методи покращують процес прийняття рішень, оптимізують процеси та створюють культуру довіри та командної роботи, що в кінцевому підсумку сприяє стійкому зростанню і конкурентним перевагам. Оскільки організації продовжують розвиватися, пріоритетність комунікації та співпраці буде мати вирішальне значення для підтримки гнучкості, інновацій та довгострокового успіху.

Стаття присвячена дослідженню ролі комунікації та співпраці в управлінні бізнесом, з особливим акцентом на використання цифрових технологій для оптимізації цих процесів. У роботі аналізується, як ефективна комунікація та командна робота є основними факторами успіху організації, впливаючи на продуктивність, прийняття рішень та організаційну культуру. Розглядаються сучасні цифрові інструменти, такі як платформи для обміну повідомленнями, відеоконференцій та спільної роботи, які значно прискорюють взаємодію всередині команди, підвищують прозорість робочих процесів і сприяють швидшому прийняттю рішень. Також розглянуто аспекти використання хмарних сервісів для централізованого зберігання інформації, інтеграції різних робочих інструментів та забезпечення гнучкості в роботі за допомогою цифрових технологій. Вивчається вплив цих технологій на бізнес-практики з акцентом на дистанційну роботу, управління проєктами та зворотний зв'язок з працівниками.

Виявлено як переваги, так і виклики, пов'язані з упровадженням цифрових комунікаційних технологій, включаючи ризики перевантаження інформацією та труднощі в підтриманні міжособистісних відносин у віртуальному середовищі. Подано рекомендації щодо оптимального використання цифрових рішень для підвищення ефективності комунікації та співпраці в організаціях, що, у свою чергу, сприяє сталому зростанню та конкурентоспроможності компанії.

КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ: МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОСТІ ТА АДАПТИВНОСТІ

О. О. ПУЧКОВ — 2025-03-28

Стаття присвячена дослідженню корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як важливого чинника формування корпоративної культури підприємства, що сприяє стійкості та адаптивності компаній в умовах сучасних економічних, соціальних й екологічних викликів. У роботі підкреслено актуальність КСВ у контексті глобалізації та зростаючих вимог зацікавлених сторін, серед яких споживачі, інвестори та співробітники. Дослідження пропонує підходи до інтеграції КСВ в управлінні компанією, визначаючи ключові елементи механізму, спрямовані на зміцнення корпоративних цінностей, підвищення залученості працівників та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності компанії в динамічному зовнішньому середовищі.

Запропоновано механізм інтеграції КСВ у корпоративну культуру, який складається з шести взаємопов'язаних етапів: аналіз поточного стану, розробка та впровадження системи управління КСВ, інтеграція в ключові бізнес-процеси, комунікація та звітність, моніторинг і оцінка ефективності, а також забезпечення стійкості КСВ. На основі процесу інтеграції була розроблена структурна модель механізму формування КСВ, що складається з шести взаємопов'язаних блоків, кожен з яких охоплює критичні аспекти впровадження КСВ. Розроблений підхід до розуміння і впровадження механізму КСВ включає поетапний процес, фактори впливу та структурну організацію.

Важливим аспектом є інтеграція КСВ в управління людськими ресурсами, кор.поративну культуру та взаємодію із зацікавленими сторонами. Підкреслюється значення прозорої звітності і комунікації для зміцнення довіри та підвищення ефективності КСВ. Також акцентується необхідність постійного моніторингу та адаптації стратегій КСВ до змін зовнішнього середовища. Інтеграція КСВ у корпоративну культуру сприяє сталому розвитку підприємства, підвищенню його репутації та конкурентоспроможності. Запропонована модель механізму КСВ дозволяє компаніям ефективно адаптуватися до змінюваних умов, забезпечуючи баланс економічних, соціальних та екологічних інтересів.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА: ІНТЕГРАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ, СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ КРИТЕРІЇВ

В. М. КУДРЯВЦЕВ — 2025-03-28

Метою даної роботи є визначення ключових критеріїв оцінювання сталого розвитку транспортних підприємств, зокрема економічних, соціальних та екологічних аспектів, а також розробка економічних показників для комплексної оцінки сталості їх розвитку в умовах сучасних викликів. Для досягнення поставленої мети використано ряд сучасних загальнонаукових методів та прийомів дослідження, а саме: абстрактно-логічний, включаючи аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; узагальнення – для здійснення огляду інформаційних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системного аналізу – з метою цілісного сприйняття об’єкта дослідження і комплексного аналізу зв’язків елементів у межах визначеної проблеми в цілому.

У роботі було проведено аналіз та узагальнення наявних визначень поняття «сталого розвитку підприємства», що дало можливість автору уточнити його: «сталий розвиток підприємства» це стан, що дає підприємству можливість безперервного коригування значущих для підприємства показників (критеріїв), що характеризують економічну, соціальну, екологічну чи іншу складову діяльності підприємства, до рівня, який дає можливість максимально ефективно та довгостроково використовувати наявні ресурси без заподіяння шкоди природному середовищу та інтересам поточного і майбутніх поколінь.

Було визначено, що для забезпечення сталості та отримання необхідного рівня прибутку транспортним підприємствам слід прагнути до ефективного управління доходами та витратами. Це управління включає в себе експрес-діагностику показників доходів, витрат і прибутку, розрахунок та аналіз відхилень, вжиття необхідних коригувальних заходів, контроль відповідності фактичних доходів і витрат плановим, визначення очікуваного прибутку та планування його використання, а також планування і прогнозування доходів, розрахунок майбутніх витрат та обґрунтування програм з економії витрат і зниження собівартості.

Проведено дослідження аспектів сталого розвитку транспортного підприємства (економічних, соціальних, екологічних тощо), яке дало змогу виявити комплекс взаємопов'язаних критеріїв, що визначають зовнішнє та внутрішнє середовище. Зазвичай основними критеріями оцінки сталого розвитку підприємства є економічні показники, які відображають прибутковість компанії. Аналіз зібраних даних дозволив сформувати набір економічних критеріїв для оцінки сталого розвитку транспортного підприємства.

Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для створення методики комплексної оцінки процесів, що відбуваються на підприємстві. Це дозволить робити обґрунтовані висновки щодо рівня досягнення стійкості розвитку досліджуваного підприємства, виявляти проблемні аспекти та «вузькі місця» в його діяльності, а також формувати програму для підвищення рівня стійкості підприємства.

МАРКЕТИНГОВІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Г. С. НЕВЕРТІЙ — 2025-03-28

Цифрова трансформація підприємств транспортно-логістичної системи є ключовим фактором підвищення ефективності, конкурентоспроможності та якості обслуговування клієнтів. Сучасні підприємства транспортно-логістичного комплексу стикаються з викликами, пов’язаними з необхідністю впровадження цифрових технологій, автоматизації процесів та адаптації до змін у глобальній економіці. Відсутність чітких критеріїв оцінки цифрової зрілості підприємств створює труднощі для ефективного стратегічного планування.

Метою роботи є розробка й апробація методики оцінки рівня цифровізації автотранспортних підприємств, що дозволить визначити поточний рівень цифрової зрілості, ідентифікувати слабкі місця та розробити рекомендації для подальшого розвитку.

У дослідженні проведено аналіз існуючих методів оцінки цифровізації. Розроблена методика оцінки рівня цифровізації, що ґрунтується на трьох групах критеріїв: технологічні, організаційні та кадрові аспекти. Оцінювання здійснюється за бальною шкалою. Здійснено аналіз рівня цифровізації провідних українських підприємств транспортно-логістичного комплексу, Запропоновано адаптовану методику оцінки рівня цифровізації автотранспортних підприємств, яка враховує специфіку транспортно-логістичного сектору. Визначено основні показники та вагові коефіцієнти для оцінки цифрової зрілості. Проведено апробацію методики, що підтвердило її ефективність.

Розроблена методика надає підприємствам транспортно-логістичної галузі інструмент для об’єктивного оцінювання рівня цифровізації, що дозволяє визначати напрями розвитку, залучати інвестиції у цифрові технології та підвищувати ефективність операцій. Крім того, методика може бути використана для розробки стратегій цифрової трансформації та адаптації бізнес-процесів до сучасних технологічних тенденцій.

ВДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ В ЛОГІСТИЧНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ

Т. А. ВОРКУТ — 2025-03-28

Обґрунтовано актуальність сучасної проблематики стратегічного управління в організаціях та доведено про її значущість при управлінні логістичними організаціями й організаційними структурами.

Проведений аналіз наукових робіт показав, що відповідно до сучасного бачення процесу стратегічного управління прийнято виокремлювати принаймні дві групи наукових шкіл у стратегічному управлінні. Це наукові прескриптивні і дескриптивні школи. Дані наукові школи, зокрема, по-різному інтерпретують вирішення проблеми «розділення» стадій формулювання і реалізації організаційної стратегії. Прибічники прескриптивних шкіл вважають, що результативна й ефективна організаційна стратегія передбачає відокремлення (розділення) мислення і дії. Тобто, процесів формулювання, в термінології прескриптивних шкіл, і реалізації організаційної стратегії. Прибічники дескриптивних шкіл вважають, що результативна і ефективна організаційна стратегія передбачає об'єднання мислення і дії. Тобто, процесів формування, в термінології дескриптивних шкіл, і реалізації організаційної стратегії.

Показано, що незалежно від прийнятих припущень щодо умов взаємодії між стадіями формування (формулювання) і реалізації стратегії проблема реалізації стратегії, сама по собі, зберігає теоретичну і практичну значущість. Насамперед у частині побудови систем показників для коректного оцінювання ступеня досягнення організацією стратегічних цілей і відстеження внеску її окремих структур у досягнення даних цілей.

Проведено порівняння науково-методичних підходів до побудови систем показників, які дозволяють оцінювати ступінь досягнення організацією стратегічних цілей і відстежувати внесок її окремих структур у досягнення даних цілей із використанням методу зіставно-порівняльного аналізу. Розроблено, із використанням абстрактно-логічного методу, методичні рекомендації до формування ключових показників діяльності і подання інформації щодо них як таких, що дозволяють оцінювати стан реалізації стратегії через ступінь досягнення загальноорганізаційних стратегічних цілей.

ОЦІНЮВАННЯ ГНУЧКОСТІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Є. К. ТОКАРЄВ — 2025-03-28

Підприємства в Україні, зокрема транспортно-логістичні, змушені адаптувати свою діяльність до постійно змінюваних умов ринку, кризових ситуацій, бойових дій та нестабільності постачань ресурсів. У таких умовах здатність підприємства до швидкої адаптації та безперервного вдосконалення бізнес-процесів стає критичним фактором для його виживання і конкурентоспроможності на ринку. Гнучкість бізнес-процесів визначається як здатність підприємства швидко й ефективно реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, не знижуючи при цьому продуктивності та якості обслуговування.

На сьогодні накопичено багатий теоретичний і практичний досвід щодо поняття гнучкості, її видів та окремих рекомендацій забезпечення. Однак є необхідність у розробці нових методичних підходів до оцінювання гнучкості, які б дозволили не тільки знижувати ризики, пов'язані з нестабільними умовами, а й підвищити оперативність у прийнятті рішень, а також дозволили б забезпечити належну інтеграцію з постачальниками та клієнтами. Важливість цього питання також полягає у тому, що відсутність відповідних методик оцінювання гнучкості бізнес-процесів значно ускладнює здатність підприємств своєчасно ідентифікувати проблемні ділянки та реагувати на них.

У статті запропоновано новий методичний підхід до оцінювання гнучкості бізнес-процесів транспортно-логістичних підприємств, який враховує три основні аспекти: характеристику стимулу гнучкості, безпосередню оцінку гнучкості процесів, а також стратегічні рішення для досягнення та її забезпечення. Стимул до гнучкості виникає через розрив між поточним і бажаним станом результативності бізнес-процесів, що змушує організації адаптувати свої стратегії, структуру та технології для досягнення нових цілей і покращення результативності. Оцінка гнучкості здійснюється на основі показників: часу реакції (швидкість адаптації), якості реакції (ефективність змін) та вартості адаптації (ресурсні витрати на зміни). Розроблено перелік конкретних показників та критеріїв для оцінювання гнучкості бізнес-процесів підприємств транспортно-логістичної системи, що включає характеристики із різних сфер: виробничої, фінансової, логістичної та управлінської.

Запропонований підхід є системним до визначення рівня гнучкості в умовах постійних змін і нестабільності та служить основою для подальших досліджень та розроблення практичних інструментів для підвищення гнучкості в АТП.

ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

О. В. КУДРЯВЦЕВА — 2025-03-28

У роботі встановлено, що найдоцільнішим напрямом, пов'язаним із удосконаленням системи планування, є використання процесно-орієнтованого підходу. Щоб зрозуміти суть процесно-орієнтованого планування, в роботі обґрунтовано застосування процесно-орієнтованої концепції планування для планування діяльності автотранспортного підприємства.

Процесно-орієнтована концепція планування серед усіх концепцій більшою мірою характеризує особливості роботи автотранспортних підприємств, що знайшло відображення у розглянутих в роботі основних ознаках концепцій планування. Отже, застосування даної концепції дасть змогу забезпечити зв'язок між процесами планування та економічною моделлю основної діяльності АТП. З урахуванням цього було розроблено методику планування, основою якої є такі інструменти як процесно-орієнтований підхід і бюджетування. Алгоритм розробленої методики складається з вісімнадцяти етапів. Використання цієї методики планування підвищує ефективність і точність розрахунків запланованих показників, знижує рівень виробничих витрат, сприяє обґрунтованому ухваленню рішень щодо обсягу, асортименту та випущеної ціни перевезень, враховуючи специфіку виробничого процесу автотранспортних підприємств.

Під час формування прогнозу бухгалтерського балансу виходять із бюджету доходів і витрат, інвестиційного бюджету, бюджету руху грошових коштів і балансу на початок бюджетного періоду. Невідповідністю між прогнозами активної та пасивної частин балансу виявляють нестачу або надлишок фінансування. Вибір способу фінансування здійснюється шляхом додаткового аналізу. Результатом застосування представленої методики є зведений бюджет підприємства автомобільного транспорту, який наведено у цій роботі. Даний бюджет підприємства являє собою фінансове вираження маркетингових і виробничих планів, які необхідні для того, щоб досягти мети. Зведений бюджет є скоординованим за всіма підрозділами або функціями планом роботи для всього підприємства, що включає два основні бюджети – операційний і фінансовий.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АТП: СУБ’ЄКТНА ТА ОБ’ЄКТНА СКЛАДОВІ

І. В. ФЕДОТОВА — 2025-03-28

У статті розглянуто актуальні проблеми управління логістичною діяльністю автотранспортних підприємств України в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення. В роботі запропоновано систему управління логістичною діяльністю автотранспортного підприємства (АТП) на основі системного та кібернетичного підходів. Визначено структуру керуючої та керованої підсистем логістичної системи, що дозволило виділити її суб’єктну і об’єктну складові. Запропонована система управління логістичною діяльністю АТП базується на принципах зворотного зв’язку, що забезпечує безперервний моніторинг і коригування логістичних процесів. Визначено основні напрями оцінювання ефективності логістичної діяльності АТП з позицій системного підходу, базуючись на розробленій системі управління. Суб’єктна складова логістичної системи включає кадровий потенціал, організаційну структуру управління, технологічне й інформаційне забезпечення, інноваційність і здатність до адаптації, гнучкість управлінської системи, сталий розвиток та соціальну відповідальність, методи і функції управління, кризове управління, стійкість до викликів і безпеку, навички стратегічного партнерства, управлінські компетенції, корпоративну культуру та якість комунікацій, інвестиції у розвиток управлінської інфраструктури. Вона формує управлінські рішення та забезпечує адаптивність логістичних процесів до змін зовнішнього середовища. Об’єктна складова охоплює оцінку ресурсів на вході у систему, результатів її функціонування, ефективності виконавчої структури, знарядь праці, предметів праці та процесів логістичної діяльності. Визначено основні критерії оцінювання ефективності логістичних процесів з урахуванням взаємодії суб’єктної та об’єктної складових, що дозволяє оптимізувати управління ресурсами та підвищити стійкість логістичних систем у сучасних умовах економічної нестабільності. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення управління логістичними процесами автотранспортних підприємств з метою підвищення їхньої ефективності та адаптивності.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

О. М. КРИВОРУЧКО — 2025-03-28

У статті розглядаються сучасні проблеми, що виникають у процесі формування ефективної системи транспортно-логістичного обслуговування (ТЛО) в Україні, особливо в умовах воєнного конфлікту. Звертається увага на важливість розвитку логістичного сектору, оскільки від нього залежить оперативність доставки товарів, техніки та гуманітарної допомоги, що критично важливо для забезпечення стійкості України. Незважаючи на важливість транспорту та логістики, український сектор не відповідає світовим стандартам, а інфраструктура значно відстає від європейських рівнів.

Аналіз наукових досліджень показав, що сучасні вітчизняні дослідження щодо ТЛО охоплюють різні аспекти, такі як стратегічне управління, клієнтоорієнтованість та використання нових технологій, але залишається низка невирішених проблем, зокрема відсутність єдиного концептуального підходу, недостатня автоматизація та інтеграція цифрових систем, а також повільне впровадження інновацій, таких як зелені логістичні технології та штучний інтелект.

Запропоновано комплексний підхід до формування та аналізу системи транспортно-логістичного обслуговування, що включає системний аналіз, структурування проблеми, визначення шляхів досягнення цілей і оцінку результатів. Окремо виділено важливість інтеграції всіх учасників ланцюга постачань у єдину цифрову платформу, що забезпечить прозорість процесів і зниження витрат.

Зміни основних сучасних логістичних концепцій представлені у вигляді піраміди, де класична логістика фокусується на стабільності та оптимізації, управління ланцюгами поставок акцентує увагу на інтеграції та координації всіх елементів ланцюга, а Digital-логістика застосовує передові цифрові технології для досягнення найвищої ефективності та прозорості в процесах.

Сформовано концептуальні положення системи транспортно-логістичного обслуговування в сучасних умовах не підставі комплексного поєднання клієнтоорієнтованого, системного, процесного, інтеграційного, гнучкого, екологічного, економічного, інноваційного підходів.

Розробка практичних інструментів і рекомендацій на основі цих теоретичних концепцій дозволить підприємствам створювати ефективні транспортно-логістичні системи, які можуть швидко адаптуватися до змінюваних умов ринку та інновацій у технологіях, що є ключовими для підвищення конкурентоспроможності і зниження витрат.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ГНУЧКОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Я. І. ВЕЛИЧКО — 2025-03-28

У статті розглянуто концептуальні засади гнучкого управління персоналом транспортно-логістичних підприємств у контексті післявоєнного відновлення економіки України. Визначено, що сучасні виклики, спричинені руйнуванням інфраструктури, нестабільністю ринку праці, дефіцитом кваліфікованих кадрів та соціальними ризиками, зумовлюють необхідність переходу до адаптивних кадрових стратегій. Обґрунтовано, що застосування гнучких механізмів управління персоналом сприяє підвищенню стійкості підприємств, їх здатності реагувати на зовнішні зміни та забезпеченню конкурентних переваг.

Запропоновано концептуальну модель гнучкого управління персоналом, що базується на теоретико-методологічному, аналітичному та практичному базисах. Теоретико-методологічний базис включає визначення основних принципів кадрового управління, його мети, завдань і методів. Аналітичний базис охоплює оцінку ефективності кадрових стратегій, рівня адаптивності організаційної структури та відповідності сучасним вимогам ринку праці. Практичний базис передбачає впровадження гнучких форм зайнятості, модернізацію HR-процесів, розвиток професійних компетентностей та реалізацію соціальних програм.

У межах концептуальних засад також розглянуто зовнішні чинники, що безпосередньо впливають на ефективність стратегії гнучкого управління персоналом. Зокрема, акцентовано увагу на змінах у функціонуванні транспортно-логістичної системи, трансформації структури ринку праці, а також еволюції підходів до підготовки та розвитку людського капіталу в умовах післявоєнного відновлення. Для забезпечення ефективного впровадження концепції запропоновано програми розвитку компетентностей фахівців транспортно-логістичної системи, формування інноваційної екосистеми підготовки кадрів та створення єдиного інклюзивного освітнього онлайн-хабу професійного розвитку у галузі транспорту та логістики. Розроблені у статті теоретичні та методологічні засади гнучкого управління персоналом створюють підґрунтя для подальших прикладних досліджень і практичних розробок, спрямованих на удосконалення кадрової політики транспортно-логістичних підприємств у посткризовий період.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗБИТКУ ВІД ПРОСТОЇВ АВТОМОБІЛІВ ЧЕРЕЗ НЕСПРАВНОСТІ ДВИГУНІВ

А. В. НЕПРАН — 2025-03-28

Простої автомобілів через несправність двигунів викликають зменшення обсягу транспортної роботи і витрати грошових коштів на ремонт. Цим самим вони спричиняють значні збитки для автотранспортних підприємств. У сучасних умовах методи оцінки збитків через простої автомобілів з причини несправності двигунів ще розроблені недостатньо. Розроблений підхід щодо оцінки розміру збитків, спричинених простоями автомобілів через несправність двигунів. Розмір збитку транспортних підприємств із-за простоїв через несправність двигунів складається з таких частин: недоотриманий прибуток через невиконання визначеного обсягу транспортної роботи; підвищення собівартості продукції за рахунок збільшення частки постійних витрат, які приходяться на одиницю транспортної роботи; суми заробітної плати, що виплачується водіям за час простою у випадку, якщо він не зайнятий на іншій машині або роботі; суми штрафів за невиконану роботу або виконану роботу з порушенням договірного строку через простої автомобіля; додаткові витрати на проценти за кредит у випадку фінансування купівлі транспортного засобу за рахунок позичкових коштів. Запропонований нами підхід до визначення збитку через простої транспортних засобів враховує тільки збиток, пов’язаний із невиконанням визначеного обсягу робіт із перевезень вантажів.

При встановленні суми збитку не враховувалися затрати на усунення несправностей та заміну запасних частин автомобіля, оскільки ці затрати враховуються у затратах на ремонт. На основі даних про простій вантажних автомобілів, зібраних на АТП 16368, за запропонованою методикою зроблені розрахунки величини збитків. Повна величина збитків, викликаних простоєм автомобіля через несправність двигунів, склала 63456,6 грн. Як засвідчили розрахунки, величина збитку через недоотриманий транспортним підприємством прибуток склала 51,9 %, а зі збільшенням частки умовно-постійних витрат, які припадають на одиницю транспортної роботи, — 3,5 % від загального розміру збитків.

Використання запропонованого методу дозволить визначити збиток від простою автомобілів та оцінити ефективність заходів щодо покращення надійності двигунів.