Економіка транспортного комплексу

ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЖИТТЄЗДАТНОГО АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

І. В. ФЕДОТОВА, Н. А. БОЧАРОВА — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

В умовах сучасної економічної кризи, викликаної спочатку пандемією коронавірусу, а потім воєнними діями в Україні, актуалізується проблема забезпечення життєздатності підприємств, наголошуючи на необхідності використання нових підходів до системи управління підприємств, базуючись на парадигмі сталого розвитку. Таким чином, виникає потреба в управлінні життєздатними підприємствами автомобільного транспорту в умовах трансформації бізнес-середовища на основі парадигми сталого розвитку. Це актуалізує питання розробки моделі концепції сталого розвитку життєздатного підприємства. Проведено теоретичні дослідження наявних підходів до моделей концепції сталого розвитку підприємств та виділено їх основні складові або сфери. Визначено, що в науковій літературі приділено замало уваги питанню щодо формування моделі концепції сталого розвитку життєздатного підприємства. Відсутність системності та повноти розглянутої структури концепції сталого розвитку підприємства перешкоджають розробці концептуальної моделі сталого розвитку життєздатного підприємства.

Ціллю роботи є удосконалення моделі сталого розвитку життєздатного підприємства, яка дозволяє досягти довготривалої рівноваги між основними сферами сталого розвитку підприємства. З метою обґрунтування моделі запропоновано використати постулати холістичного та системного підходів, а також концепції сталого розвитку. У статті доведено, що життєздатність підприємства взаємопов'язана зі складовими парадигми сталого розвитку. Запропоновано чотирикомпонентну модель концепції сталого розвитку життєздатного автотранспортного підприємства, в якій представлено ієрархічне розташування економічної, соціально-політичної, екологічної та управлінської сфер підприємства, а також напрямки застосування інструментів корпоративного управління, за допомогою яких воно впливає на певну сферу з якою взаємодіє. Сформовану модель запропоновано назвати ESPEG, тому що вона передбачає врахування чотирьох складових: екологічної (E – environmental), соціально-політичної (SP – socio-political), економічної (E – economical), а також корпоративного управління (G – governance). Наведено характеристику структурних елементів моделі.

Сформована концептуальна модель сталого розвитку життєздатного підприємства дозволяє структурувати основні компоненти концепції з метою забезпечення ефективного управління життєздатним підприємством на основі збалансованості головних складових. Це в сукупності сприятиме розробці інноваційних підходів і методів управління життєздатним підприємством, забезпечуючи ефективність роботи та формування стратегічних переваг на конкурентних ринках. Реалізація моделі сталого розвитку дозволить підвищити ефективність управління життєздатністю підприємства. Це в свою чергу призведе до формування довготривалої життєздатності підприємства на засадах сталого розвитку.

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НА АТП

Н. А. БОЧАРОВА, І. В. ФЕДОТОВА — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

Розглянуто процес управління підприємством з позиції реалізації функції контролю через основні функції: планування, організацію, стимулювання й регулювання. Проаналізовано зміст поняття контролю як управлінської діяльності, функції управління, набору процедур й як системи. Під контролем пропонується розуміти основну функцію управління, реалізація якої необхідна для формування системи обробки інформації, отриманої шляхом спостереження, регулювання й відображення реальних фактів й результатів функціонування підприємства. Ця система спрямована на підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок порівняння одержуваних результатів із плановими й нормативними, виявлення причин виникнення можливих відхилень та своєчасного їхнього усунення, а також недопущення появи негативних відхилень у майбутньому періоді. Запропоновано використовувати системний підхід щодо організації внутрішнього контролю на підприємстві. Обґрунтовано необхідність поділу заключного й послідуючого контролів, тобто виділення четвертого етапу в системі внутрішнього контролю. Розроблено систему внутрішнього контролю, що складається з чотирьох етапів: попередній контроль, поточний контроль, заключний контроль, послідуючий контроль. Проведено порівняльну характеристику кожного етапу системи внутрішнього контролю АТП за наступними ознаками: суб'єкт контролю, об'єкт контролю, мета контролю, завдання контролю, час проведення, джерела інформації, характер контролю, можливість внесення попереджуючий коректив. Розроблено кожен етап системи внутрішнього контролю АТП за допомогою процесного підходу IDEF0. Запропоновано рекомендації щодо впровадження кожного етапу системи внутрішнього контролю АТП. Розглянуто структуру витрат АТП. Виділені найбільш вагомі статті витрат: паливно-мастильні матеріали, податки й збори в складі собівартості, заробітна плата, амортизація. Проаналізовано структуру накладних витрат за наступними статтями: загальновиробничі витрати, витрати на утримання апарата управління, непродуктивні витрати, витрати, що виключаються. Запропоновано використовувати функціонально-вартісний аналіз накладних витрат по трьох етапах: інформаційно-підготовчий, творчо-аналітичний, реалізаційно-контрольний. Заборонована методика дозволить підвищити ефективність діяльності автотранспортних підприємств.

ОЦІНКА ЗАДОВОЛЕНОСТІ ПАСАЖИРІВ АВТОТРАНСПОРТНОЮ ПОСЛУГОЮ

В. Г. ШИНКАРЕНКО, О. М. КРИВОРУЧКО — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

В теперішній час перед працівниками автомобільного транспорту стоїть задача забезпечення потреб усіх сфер економічної діяльності в перевезенні вантажів і пасажирів. При цьому підприємства автомобільного транспорту повинні функціонувати на принципах рентабельності. Дієвим фактором покращення виробничих, ринкових і фінансових результатів їх діяльності є забезпечення задоволеності споживачів наданими послугами. Тому тема даного дослідження є актуальною. Об’єктом дослідження є процес надання споживачам автотранспортних послуг, від користування якими вони б отримували задоволеність. Предметом дослідження виступають методи оцінки задоволеності споживачів наданою автотранспортною послугою.

Головною метою оцінки задоволеності пасажирів автотранспортною послугою є встановлення ступеню співвідношення фактичних значень характеристик автотранспортної послуги, бажанням і запитам споживачів, а також при наявності їх невідповідності, запропонувати необхідні зміни в організації цих процесів. Для цього в даному дослідженні визначені показники, які впливають на рівень задоволеності пасажирів автотранспортною послугою, встановлена за допомогою методу Сааті.

Основними узагальнюючими показниками-критеріями оцінки задоволеності споживачів (пасажирів) автотранспортною послугою визначено: доступність послуги; комфортабельність при очікуванні подачі транспортного засобу; комфортабельність поїздки пасажирів в транспортному засобі. Обґрунтовано ієрархічну структуру цих показників, встановлена ступінь впливу на окремі аспекти задоволеності споживачів. Отримані результати дозволяють визначити стан задоволеності і розрахувати можливості автотранспортних підприємств покращити результати своєї діяльності: виробничі, ринкові і фінансові.

МОДЕЛЮВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА, Л. М. АЧКАСОВА — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

У статті виконано огляд та розгорнутий аналіз новітньої літератури, в якій висвітлено останні розробки та напрацювання наукових діячів з теорії логістики, зокрема об'єктом дослідження яких є формування логістичних стратегій підприємства. В підсумку розгляду сукупності публікацій з різних наукових джерел встановлено та обгрунтовано необхідність формування та вибору оптимальних логістичних стратегій як одного із способів вчасного реагування на неухильні зміни у висококонкурентному середовищі, а також збереження, посилення та розвитку відповідних конкурентних переваг. Для полегшення та уможливлення здійснення такого вибору, зокрема в умовах мінливості ринку, доцільним є застосування моделювання таких стратегій. Тому наразі нагальним завданням в цій галузі є побудова моделі вибору певних (оптимальних) логістичних стратегій із врахуванням стрижневих чинників впливу на неї.

Основна мета статті - розробити модель вибору логістичних стратегій підприємства.

Ретельний аналіз наукових праць, присвячених моделюванню логістичних стратегій, дав змогу сформулювати наступні проблеми: по-перше, розроблені моделі формування/ вибору цих стратегій представлені переважно у досить загальному вигляді, що зумовлює необхідність їх деталізації; по-друге, має місце недостатність та/або частковість опису запропонованих моделей вибору логістичних стратегій; по-третє, потребують обґрунтування показники, на базі яких будується модель вибору логістичної стратегії.

У дослідженні встановлено, що логістична стратегія будується на підставі максимізації або мінімізації певних ключових показників, які здійснюють найбільший вплив на її зміст. Підгрунтям для вибору та обґрунтування зазначених показників, насамперед, доречно вважати результати попередніх авторських досліджень окремих аспектів питань розробки логістичної стратегії підприємства, зокрема: уточнену сутність терміну «логістична стратегія підприємства» та удосконалену їх класифікацію.

Побудовано модель вибору оптимальних логістичних стратегій підприємства, ключовими параметрами якої обрано логістичні витрати, що окреслюють фінансове забезпечення стратегії; рівень якості логістичного обслуговування, що характеризує задоволеність споживачів; рівень інноваційності, що визначає спроможність швидкої адаптації та внесення змін відповідно останнім тенденціям та сучасним вимогам у логістичну діяльність підприємства. Залежно від рівня зазначених параметрів окреслена загальна сукупність варіантів логістичних стратегій.

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

О. М. КРИВОРУЧКО, О. П. КОВАЛЬОВА — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

Розвиток корпоративних відносин потребує розроблення підходів до забезпечення балансу інтересів акціонерів, менеджменту і Ради директорів. Є проблема пошуку спільних рис в мотивації менеджерів і власників, вирішення якої ускладнюється низкою різноманітних чинників: використання конкурентних привілеїв, високий рівень політизованості наглядових рад та менеджменту, низький рівень прозорості та підзвітності та ін. Для вирішення цієї проблеми доцільно сформувати ефективний мотиваційний механізм.

В статті на основі аналізу існуючих трактувань поняття "мотиваційний механізм" запропоновано його визначати в корпоративному управлінні як комплекс цілеспрямованих економічних та неекономічних інструментів, методів і форм впливу для узгодження інтересів учасників корпоративних відносин та задоволення їхніх потреб.

Запропонована схема мотиваційного механізму в системі корпоративного менеджменту, вихідними умовами для реалізації якого є усвідомлення або визначення типу корпоративного управління. основними етапами визначено: формулювання мети мотиваційного менеджменту; оцінка можливостей та потреб для досягнення мети; оцінка економічних можливостей щодо задоволення інтересів та потреб в системі корпоративного менеджменту з погляду оптимізації витрат та зниження ризиків втрати або підвищення можливості залучення нових топ-менеджерів; реалізація програми дій з узгодження інтересів власників бізнесу і менеджерів. Сформульовано основні принципи використання мотиваційних методів і інструментів та запропоновано підхід до оцінки збалансованості їх використання відносно поставлених цілей.

Основними вподобаннями топ-менеджерів виявлено такі: участь у прибутку компанії (21 %); можливість самореалізації (19 %); високий рівень заробітної плати (17 %); перспектива стати одним із власників компанії (14 %); амбіційні цілі (14 %); можливість отримувати бонуси (10 %). Відповідно до основних мотиваційних методів та інструментів віднесено: участь у керуванні, використання грошей як винагороду за працю тощо.

УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Л. М. АЧКАСОВА, Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА, Ю. О. БЕКЕТОВ — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

Будь-яка соціально-економічна система неможлива без існування конфліктів, але вони можуть мати як конструктивний, так і деструктивний результат. Саме тому питання управління конфліктами на підприємстві є актуальним. Метою статті є розробка алгоритму управління конфліктами на підприємстві.

Для реалізації цілей статті були використані наступні методи: проаналізовано та синтезовано інформацію щодо визначення поняття конфлікту і встановлено, що одні автори розглядають конфлікт як негативне явище, другі – як нейтральне, треті – як явище, яке може призвести як до позитивних, так і до негативних результатів. За допомогою логічного підходу визначено, що процес управління конфліктами має відбуватися на рівні підприємства як діяльність зі створення технології управління конфліктами, конфліктологічної компетентності працівників та інших дій для забезпечення профілактики конфліктів. У ході дослідження також широко використовувався метод синтезу, графічний метод і системний підхід для формування алгоритмів управління конфліктами.

В статті отримали подальший розвиток алгоритми управління конфліктами на підприємстві, які, на відміну від існуючих, доповнені фазою діагностики конфлікту (для рівня актуального конфлікту) та розширенням змісту фаз алгоритму на рівні підприємства.

Запропоновані удосконалення дозволять стабілізувати процеси управління конфліктами на підприємстві і визначити певну процедуру цього процесу.

Отримані результати, що полягають в розробці удосконаленого алгоритму управління конфліктами на підприємстві дозволяють здійснювати подальші дослідження щодо розробки системи управління конфліктами та механізму формування конфліктологічної компетентності працівників підприємства.

АНАЛІЗ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМСТВАМ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ

А. О. БЛИЗНЮК — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів стосовно негативної дії на діяльність підприємств транспортної галузі, що формують потенційні загрози його економічній безпеці. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування загроз економічній безпеці транспортного підприємства за характером реалізації негативного впливу. З метою одностайного прийняття об’єкта дослідження і комплексній оцінці зв’язків елементів у межах визначеної проблеми – було використано метод системного аналізу.

Проведені дослідження свідчить про значну роль автомобільного транспорту в системі транспортної галузі та економіки України в цілому. Треба зазначити, що стан підприємств автотранспорту є нестабільним та знаходиться під впливом значної кількості зовнішніх та внутрішніх факторів. Така ситуація спричиняє коливання та впливає на рівень економічної безпеки підприємств транспортної галузі, а тому їм необхідна система моніторингу та підтримання економічної безпеки на задовільному рівні. Дослідження економічної безпеки підприємства з об’єктивної точки зору унеможливлює аналіз стану та головних тенденцій розвитку галузі економіки, до якої воно належить. А тому для формулювання об’єктивного та ґрунтовного висновку щодо стану економічної безпеки підприємств транспорту є необхідним вивчення сучасного стану розвитку даної галузі. Загрози економічній безпеці автотранспортного підприємства виникають не тільки завдяки їхній фінансово-господарської діяльності, а і від факторів, що можуть призвести до збитків або банкрутства. А саме тому факторами внутрішнього та зовнішнього середовища не треба зволікати, а максимально в коротші строки реагувати та убезпечувати підприємство від небажаних наслідків у майбутньому. Враховуючи весь спектр зовнішніх та внутрішніх загроз в подальшому дозволить сформувати об’єктивну модель визначення рівня економічної безпеки підприємства автотранспортної галузі України.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕІНТЕГРАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ОКУПАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ В ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

М. А. МАМЕДОВ, Ф. А. МАМЕДОВА, Х. І. ГАНІЄВ — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

У статті вивчено економічний потенціал звільнених від окупації територій в постконфліктний період, надано оцінку заходів, що реалізуються в цій сфері в країні, відновлення, реконструкція та розвиток економіки окупованих територій. Докладно розглянуто напрями та можливості реінтеграції економіки цих територій в економіку країни. При цьому обговорювалося створення механізму спільних дій державно-приватного сектору та індивідуальних підприємців ї їх роль. На додаток до цього були проаналізовані показники розвитку, досягнуті в результаті реформ розвитку, проведених в галузях економіки останніми роками, а також можливості та пріоритети розвитку Карабахського економічного району та Східно-Зангезурського економічного району в рамках загальної економіки республіки. При цьому було розглянуто та оцінено важливість моделі цифрової трансформації на основі національних пріоритетів у країні з урахуванням міжнародного досвіду розробки стратегії відновлення територій постконфліктних країн.

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ПІДВИЩЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЇЇ РЕГІОНІВ

О. В. КУДРЯВЦЕВА — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

В роботі виявлено ряд глибинних проблем, пов’язаних із недооцінкою регіональної конкурентоспроможності. Перша, фундаментальна обставина полягає у тому, що уряд зазвичай керується міркуваннями вищого ідеологічного порядку – як зміцнення обороноздатності чи зростання життєвого рівня громадян, отже для політиків конкурентоспроможність є не самоціль, а підлеглий засіб, нехай і важливий. Політичні цілі уряду можуть досягатися й іншими засобами. Друга обставина пов'язана з цілим блоком технічних складнощів. Конкурентоспроможність – явище комплексне і з цього важко піддається не тільки прямому регулюванню, а й формалізації. Зрештою, третя обставина пов'язана із самим порядком функціонування держави. В роботі також виділено і обґрунтовано три варіанти, які пропонує світова практика у вирішенні протиріч між просторовою організацією економіки та адміністративно-політичним устроєм. Виявлено проблему розмежування повноважень по «вертикалі» між центральними, регіональними та місцевими органами влади. Запропоновано перелік завдань, які необхідно вирішувати центральним органам влади у сфері підвищення регіональної конкурентоспроможності, а також розглянуто варіанти економічної політики які може реалізувати уряд по цим напрямам. Це обумовило більш детально проаналізувати вплив держави на конкурентоспроможність регіону, та запропонувати відповідну методику яка складається з шості етапів. На першому етапі проводиться загальна оцінка конкурентоспроможності країни та конкретного регіону – визначаються галузі спеціалізації, тип конкурентної стратегії, основні детермінанти конкурентоспроможності. Далі досліджуються цілі регіональної політики держави за весь вибраний період часу; виділяються основні «поворотні точки», коли політика зазнавала суттєвого перегляду. Потім на основі проведеної періодизації досліджуються період за періодом, та проводиться оцінка ефективності державної політики з погляду її впливу на регіональну конкурентоспроможність. На основі проведеного дослідження та аналізу сучасних тенденцій в економіці та політиці, визначаються перспективні проблеми регіональної конкурентоспроможності та завдання держави, що випливають звідси. Отримані результати аналізуються з погляду інтересів держави та її регіонів.

Після цього в роботі розглянуто та проаналізовано два підходи до кількісної оцінки конкурентоспроможності. Даний аналіз дав змогу зробити висновок, що жоден із наведених показників, взятий окремо, не описує всієї повноти картини. Тому при аналізі вони повинні використовуватися спільно, доповнюючи та уточнюючи один одного.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРОЦЕСУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

В. М. КУДРЯВЦЕВ — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

Метою даного дослідження є виявлення взаємозв’язку процесу цифровізації економіки всіх рівнів та сталого розвитку, а саме його впливу на економічну, соціальну та екологічну складову. Для досягнення поставленої мети використано ряд сучасних загальнонаукових методів та прийомів дослідження, а саме: абстрактно-логічний, включаючи аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; уточнення сутності основних понять і категорій, узагальнення – для здійснення огляду інформаційних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системного аналізу – з метою цілісного сприйняття об’єкта дослідження і комплексного аналізу зв’язків елементів у межах визначеної проблеми в цілому; проблемно-орієнтованого – для наукового обґрунтування стратегічних пріоритетів та їх організаційно-економічного аспекту.

Цифрова економіка є важливою рушійною силою економічного розвитку і побудова цифрової економіки стала глобальним консенсусом. Однак у відповідності до концепції сталого розвитку цифрова економіка має як позитивний, так і негативно вплив на соціальну та екологічну складову. У цій статті було проаналізовано вплив цифрової економіки на сталий розвиток з погляду економіки, суспільства та довкілля. Цифрові технології застосовуються у промисловості, освіті, енергетиці, медичному обслуговуванні, комунальних послугах та інших галузях, що значно підвищує ефективність економічної діяльності. Різні країни сформулювали низку політичних стратегій у розвиток цифрової економіки. У 2020 році, хоча економіка різних країн сильно постраждала від пандемії Covid-19, цифрова економіка продовжує демонструвати хорошу динаміку розвитку та хороші перспективи розвитку. Цифрова економіка стала для найбільших країн світу ключовою рушійною силою, що сприяє стійкому відновленню економіки за умов впливу пандемії. Однак, коли країна розвиває цифрову економіку, вона має звернути увагу на проблему «цифрової нерівності», використовувати цифрові технології для захисту екологічного середовища та запровадити закони про споживання електроенергії.

Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення сучасної стратегій розвитку як держави, так і підприємства,в умовах процесу цифровізації для досягнення цілей сталого розвитку.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ МОТИВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ ПОКОЛІНЬ

Я. І. ВЕЛИЧКО — Tue, 29 Nov 2022 00:00:00 +0200

В статті розглянуто питання формування системи мотивації праці та підвищення рівня мотиваційного потенціалу працівників організації. Досліджено основні положення теорії поколінь Нейла Хоува та Вільяма Штрауса та її взаємозв'язок із мотивацією персоналу.

Здійснено структурний аналіз робочої сили України за віковими групами та розраховано орієнтовну частку поколінь у робочій силі у 2021 р. Проведено порівняльний аналіз основних поколінь, що переважають зараз на ринку праці: їх основних показників, періодів народження, типів економічних систем та суспільства на той час, коли формувалися цінності представників. Виявлено подібності та відмінності між поколіннями, їх взаємодію один на одного.

На основі проведеного опитування дано оцінку значущості цінностей для представників різних поколінь та виявлено найбільш пріоритетні та значущі для них. Спостерігаються схожі цінності для різних поколінь, такі як гідна заробітна плата, особистісне зростання та освіта. Розглядається соціально-історичний контекст та події, які могли вплинути на формування цінностей та життєвих принципів представників різних поколінь.

Проаналізовано цінність представників кожного покоління для організації з погляду роботодавця. З урахуванням особливостей поколінь, сильних та слабких сторін їхніх представників, як співробітників, визначено види та характеристики робіт, де вони зможуть максимально розкрити свої здібності та трудовий потенціал.

На основі теорії поколінь вдосконалено методичний підхід щодо обґрунтування вибору конкретних методів та інструментів мотивації, які повинні найбільш позитивно вплинути на мотиваційний потенціал співробітників. При роботі з персоналом важливо враховувати їхні цінності, погляди та потреби, але для кожного працівника вони будуть індивідуальні. При створенні системи мотивації важливо враховувати особливості кожного покоління, що працює в організації. Застосування цієї теорії у системі мотивації дає можливість задовольняти потреби та співвідносити інтереси як працівників, так і роботодавців.