Економіка транспортного комплексу

ОБҐРУНТУВАННЯ СКЛАДОВИХ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

Л. М. АЧКАСОВА, Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Швидкість і технології доставки вантажів, мобільність і якість перевезень, своєчасність і цінова політика – все це та багато інших параметрів забезпечуються транспортно-логістичною системою підприємства. Для удосконалення управління такою системою необхідно розуміти її складові, щоб враховувати всі можливі фактори, які визначають її ефективність. Саме тому питання обґрунтування складових транспортно-логістичної системи підприємства є актуальним.

Для реалізації цілей статті були використані такі методи: проаналізовано та синтезовано інформацію щодо визначення поняття «транспортно-логістична система» і встановлено, що автори сходяться в питанні призначення цієї системи, але відрізняються у визначенні складових. За допомогою системного та інформаційно-логічного підходу визначено, що транспортно-логістична система підприємства має складатися з елементів, які можна розглядати в якості ресурсів, підсистем управління цими елементами і процесів надання послуг. У ході дослідження також широко використовувався аналітичний і графічний методи та метод синтезу для формування структури транспортно-логістичної системи підприємства.

У статті отримали подальший розвиток складові транспортно-логістичної системи підприємства, які, на відміну від існуючих, доповнені процесами надання послуг, що відіграють значну роль в ефективності надання транспортно-логістичних послуг.

Запропоновані удосконалення дозволять стабілізувати процес управління транспортно-логістичною системою підприємства і сформувати комплексне уявлення про систему і фактори, які на неї впливають.

Отримані результати, що полягають в розробці удосконаленої транспортно-логістичної системи підприємства, дозволяють здійснювати подальші дослідження щодо цифрової трансформації існуючої системи підприємства.

МЕТОДИКА ОЦІНКИ РІВНЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

В. М. КУДРЯВЦЕВ, О. В. КУДРЯВЦЕВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Метою цієї статті є розробка методики оцінки рівня сталого розвитку транспортного підприємства, яка дає змогу доповнювати і розширювати систему коефіцієнтів, враховуючи специфічність вихідних та граничних умов функціонування, а також характер поставлених цілей підприємства, що дає можливість адаптуватися до середовища, яке динамічно змінюється. Для досягнення поставленої мети використано ряд сучасних загальнонаукових методів та прийомів дослідження, а саме: абстрактно-логічний, включаючи аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; узагальнення – для здійснення огляду інформаційних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системного аналізу – з метою цілісного сприйняття об’єкта дослідження і комплексного аналізу зв’язків елементів у межах визначеної проблеми в цілому; проблемно-орієнтованого – для наукового обґрунтування методики оцінки рівня сталого розвитку транспортного підприємства.

Сучасні економічні тенденції дають змогу наголосити на теоретичній і практичній значущості проблеми збільшення ефективності та стійкості підприємств транспорту на основі технологічної трансформації. При цьому сталий розвиток транспорту потягне за собою технічний і технологічний прогрес економіки в цілому.

Розглянута у роботі методика оцінки рівня сталого розвитку транспортних підприємств передбачає п'ять етапів. Також у рамках роботи було розроблено приблизну систему цілепокладання, яку підприємство може редагувати відповідно до власних пріоритетів. В даному дослідженні відбулася систематизація показників сталого розвитку, які були розділені за двома групами на якісні та кількісні, спираючись на сформовані цілі. Також у статті було запропоновано загальний інтегральний показник оцінки рівня сталого розвитку підприємства на підставі цільового підходу, у межах якого здійснюється поділ на показники щодо досягнення якісних і кількісних цілей у напрямах економічної, екологічної, соціальної та технологічної діяльності, що дає змогу оцінити ступінь їх виконання.

Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для визначення рівня сталого розвитку транспортного підприємства, на базі чого можна сформулювати висновок про його можливість здійснювати подальшу діяльність, що дасть змогу прийняти правильні управлінські рішення.

ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ: ДЕФІНІЦІЯ ПОНЯТТЯ ТА МІСЦЕ У ПІРАМІДІ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Т. О. ВОДОЛАЖСЬКА, Л. М. АЧКАСОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті наведено основні результати проведеного наукового дослідження в галузі операційного менеджменту. Встановлено, що для вирішення нагальних завдань із досягнення підприємствами і господарствами стратегічного розвитку в складних умовах (досить високий рівень конкуренції; функціонування в умовах невизначеності; необхідність миттєвого реагування на глобальні та локальні зміни, що зумовлюють потребу швидкої адаптації до нових реалій; потреба у забезпеченні модернізації, діджиталізації, інноваційного розвитку, підвищення якості, раціоналізації як виробництва, так і управління підприємствами в цілому, тощо) вкрай необхідним є формування та впровадження ефективного набору стратегій, однією із складових якого є операційна стратегія. Завдання уточнення її сутності, видів, складових елементів, підходів до формування, черговості розроблення і реалізації є дійсно доречними та вимагають деталізації. Передусім конкретизації змісту потребує термін «операційна стратегія».

Здійснено ґрунтовний огляд сучасних напрацювань та досягнень науковців і практиків, присвячених дефініції операційної стратегії. Незважаючи на значний науковий доробок, підсумовано, що розглянуті визначення є абстрактними; деякі з них не дають чіткого розуміння її підпорядкованості, не окреслюють місце в загальній системі стратегічного управління підприємством.

Основна мета статті – сформулювати дефініцію терміна «операційна стратегія» на підставі акцентування на суттєвих його ознаках та конкретизації її місця у загальній піраміді стратегій.

У підсумку дослідження на підставі виокремлення сукупності суттєвих ознак шляхом використання опорних прийомів логіки, а також врахування змісту опорних (базових) термінів (стратегія та операційний менеджмент) сформульовано та конкретизовано дефініцію терміна «операційна стратегія підприємства». Основними суттєвими ознаками цього терміна встановлено: рішення щодо питань загальної політики та планів використання ресурсів; підтримка/забезпечення довгострокової конкурентної стратегії; досягнення стратегічної конкурентної переваги; план використання ресурсів фірми.

Конкретизовано місце операційної стратегії у загальній піраміді стратегій: розробляється на третьому рівні управління відповідно до конкурентної стратегії та є рівнозначною поряд із іншими функціональними стратегіями підприємства.

ФОРМУВАННЯ ГНУЧКОЇ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОФІРМОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

О. В. КУДРЯВЦЕВА, В. М. КУДРЯВЦЕВ — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

У роботі встановлено, що у зв'язку з динамічністю і невизначеністю зовнішнього оточення, формування та впровадження гнучкої системи внутрішньофірмового планування стає особливо актуальним. Основою для формування гнучкої системи внутрішньофірмового планування є критерій гнучкості планування, суть якого полягає у здатності системи планування АТП адаптуватися до змін, що відбуваються. Для цього в роботі було сформульовано основні вимоги до гнучкої системи внутрішньофірмового планування АТП, в якому було представлено інструментарій управління підприємствами АТ, що включає стратегічні, тактичні та оперативні плани, лежить в основі гнучкої системи внутрішньофірмового планування. За допомогою цього інструментарію забезпечується швидке реагування на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища, в якому здійснюється діяльність АТП. Для того щоб розробити універсальну процедуру формування інструментарію в рамках гнучкої системи внутрішньофірмового планування, в роботі виокремлено варіанти характеристик розвитку цієї системи, які можна вважати найбільш спрощеними, тобто представлено характеристики розвитку системи внутрішньофірмового планування підприємств АТ. Для розвитку системи внутрішньофірмового планування запропонована процедура формування інструментарію гнучкої системи внутрішньофірмового планування, яка містить сукупність послідовних етапів. У рамках гнучкої системи внутрішньофірмового планування, коли ефективність визначається як ступінь її відповідності переслідуваним цілям, оцінювати таку систему необхідно за допомогою використання критеріїв гнучкості. Така оцінка дається з використанням системи кількісних показників. Комплексна оцінка при цьому може бути отримана тільки під час проведення аналізу показників у динаміці – до початку проведення заходів, пов'язаних із формуванням інструментарію гнучкої системи в рамках внутрішньофірмового планування і після закінчення певного періоду часу функціонування інструментарію гнучкої системи. Запропонована в роботі модель гнучкої системи в рамках внутрішньофірмового планування побудована на цій основі і створює ключові елементи, які відносяться до цього інструменту управління, і повною мірою розкриває існуючі взаємозв'язки, даючи спрощений вигляд механізму взаємодії цих елементів.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ АТП

А. О. БЛИЗНЮК, О. В. КУДРЯВЦЕВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Мета статті полягає у дослідженні основних напрямків з ефективного використання персоналу на автотранспортному підприємстві. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування чинників, що впливають на продуктивність праці та кадровий потенціал в цілому. З метою одностайного прийняття об’єкта дослідження і комплексної оцінки сучасних методів у межах визначеної проблеми було використано метод системного аналізу.

Одним із головних чинників успіху АТП є грамотна робота керівництва, його здатність приймати правильні рішення, ставити цілі та знаходити шляхи їх здійснення. Але не дивлячись на це, головним чинником вдалої діяльності підприємства залишається вміння керівника управляти людськими ресурсами. Процес управління ресурсами на транспортному підприємстві розглядається як процес прийняття і реалізації управлінських рішень, які спрямовані на раціоналізацію використання, нарощення та оптимізацію ресурсного потенціалу підприємства задля досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування транспортного підприємства. Ефективне формування та використання персоналу підприємства зумовлюється світовими тенденціями в розвитку людського капіталу та професійних компетенцій деяких працюючих. Для зростання ефективного використання персоналу необхідна реалізація процесу стратегічного планування ще до початку трудової діяльності окремого працівника, обґрунтованості шляхів розвитку кадрового потенціалу, а також формування кадрових резервів на транспортному підприємстві.

Ефективне використання персоналу безпосередньо пов'язане з ефективністю виробничого процесу, тому оцінка й аналіз стану та раціоналізації використання персоналу мають відігравати ключову роль у системі загального аналізу господарської діяльності автотранспортного підприємства. Ретельно розроблена система управління ресурсним потенціалом дасть змогу автотранспортному підприємству підвищити ефективність використання свого ресурсного потенціалу, а також забезпечити фінансову стабільність, збільшити прибутковість, розвинути підприємство в конкурентному середовищі транспортних послуг.

ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ ЩОДО ВИБОРУ ЛОГІСТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Я. І. ВЕЛИЧКО, О. О. ГЕТЬМАН — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Одним з найбільш важливих управлінських процесів логістичного менеджменту є процес розробки та реалізації управлінських рішень щодо вибору логістичної стратегії підприємства, відповідної умовам ринку, стану підприємства і його корпоративній стратегії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з питань управління логістикою свідчить про наявність невирішених проблем із визначення та розрахунку показників оцінки стану логістичної системи підприємства з позицій процесного підходу та використання для розрахунків доступних для підприємства даних. Визначено, що об'єктами оцінки стану логістичної системи підприємства виступають: суб’єкт управління (кадри управління, організаційна структура управління, технологія та інформаційне забезпечення управління) та об’єкт управління – сама логістична система або логістичні бізнес-процеси (взаємодія з постачальниками, складування, диспетчеризація, транспортування, експедиційні операції та фінансові розрахунки).

У ході написання наукової статті визначено, що потребують подальшого дослідження такі питання: оцінювання стану логістичної системи, ефективності логістичних витрат у цілому по підприємству та у розрізі окремих бізнес-процесів, а також уточнення впливу стану логістичної системи підприємства та рівня ефективності логістичних витрат на загальну ефективність управління логістичною діяльністю підприємства і вибір відповідних логістичних стратегій.

Проаналізовано існуючі основні типології логістичних стратегій підприємств та представлено їх аналітичні характеристики. Також надано характеристику основних логістичних бізнес-процесів автотранспортних підприємств, виходячи зі специфіки пропозиції та надання автотранспортних послуг.

Розроблено двовимірну модель формування управлінського рішення щодо вибору логістичної стратегії підприємства залежно від стану логістичної системи (за її об’єктною і суб’єктною складовими) та рівня ефективності логістичних витрат підприємства (економічності). Для оцінки стану логістичної системи пропонується використати методи бальної оцінки, експертного опитування та аналізу ієрархій. Оцінка ефективності логістичних витрат передбачає використання інтегральної оцінки та таксономічного методу.

Запропоновано вибір конкретної логістичної стратегії здійснювати за ключовими факторами, на які орієнтоване управління логістикою підприємства (витрати, якість, час, логістичні активи). Розроблено загальний індикатор якості реалізації обраної логістичної стратегії - відносна зміна стану логістичної системи повинна перевищувати відносну зміну ефективності логістичних витрат. Це сприятиме тому, щоб витрати на основні логістичні інструменти за досліджуваний період були ефективними.

СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ЯК КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

О. О. ГЕТЬМАН, Г. В. КРИВОРУЧКО — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто сучасні теоретико-практичні рекомендації щодо управління знаннями на підприємстві. Досліджено наукові праці, які присвячені проблемі управління знаннями. Наведено основні етапи моніторингу з побудови системи управління знаннями підприємства. Відзначено, що процес управління знаннями має бути керованим, контрольованим, створеним з певних послідовних взаємопов’язаних дій, зрозумілим для одержувача. Визначено основні завдання з управління знаннями на підприємствах. Запропоновано для полегшення управління знаннями на підприємствах використовувати інформаційні технології. Визначено основні перешкоди, які виникають при впровадженні системи управління знаннями.

З метою мінімізації дії перешкод запропоновано використання підходів таких шкіл стратегічного менеджменту як когнітивна, навчання та культури, оскільки когнітивна школа ставить акцент на тому, що необхідно змінити одне з головних питань побудови стратегії, а саме: замість того що треба знати стратегу, необхідно запитати, в чому суть його розумового процесу, школа навчання намагається перетворити менеджмент в управління, що впливає за допомогою змін та привносить у вивчення процесу формування стратегії практичний зміст, а школа культури визначає підходи до побудови стратегії розвитку для організацій з багатою історією і культурою та привносить важливе колективне вимір соціального процесу.

Запропонована система управління знаннями на підприємстві, до якої віднесено три підсистеми: управління людським капіталом; управління обміном знаннями (інформаційне забезпечення); управління комунікаційними технологіями. Основними умовами створення системи управління знаннями можуть виступати такі конкурентні переваги: створення умови для стимулювання та мотивації подальшого неперервного розвитку персоналу (через професійне навчання та самоосвіту працівників), що сприяє підвищенню ефективності професійного навчання та розвитку працівників; підвищення ефективності використання людського капіталу, що забезпечить покращення конкурентоспроможності підприємств (через створення середовища поділу та розповсюдження знань, залучення персоналу до командної роботи та інше); створення ефективного зворотного зв’язку із суб’єктами зовнішнього середовища тощо.

ФОРМУВАННЯ НАГЛЯДОВИХ РАД ЯК ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

О. М. КРИВОРУЧКО, О. П. КОВАЛЬОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Якість корпоративного управління залежить від ефективності виконання наглядовою радою своїх функцій. Для цього наглядова рада повинна мати належний склад та структуру, а її члени повинні бути незалежними від виконавчого органу, мати необхідні знання та досвід, щоб ефективно виконувати свої обов'язки.

Аналіз наявних теоретичних положень та практичного досвіду забезпечення якості корпоративного управління в частині створення наглядової ради і кадрового забезпечення корпоративного менеджменту показав, що цьому питанню приділено недостатньо уваги. Потребують удосконалення процедури відбору та призначення членів наглядової ради.

У статті обґрунтовано теоретико-методичний підхід до забезпечення якості корпоративного управління через систему підбору членів наглядових рад та формування системи корпоративного менеджменту: розроблено порядок формування наглядової ради і методичне забезпечення його реалізації.

Особливістю запропонованого порядку є поетапне оцінювання членів наглядової ради: професійної компетентності кандидатів у члени ради; порівняльне оцінювання як частини процесу підбору складу наглядової ради; встановлення рівня ділової активності членів наглядової ради.

Діловою активністю є комплексна характеристика члена наглядової ради, що відображає його зусилля, спрямовані на забезпечення динамічності розвитку, досягнення поставлених цілей, розвитку та ефективності здійснення корпоративного управління. Для оцінювання ділової активності запропоновано використовувати характеристики три «Р»: базовий ресурс; результати діяльності; репутація суб'єкта. Розроблено критерії оцінювання ділової активності.

Впровадження запропонованих положень дозволить компаніям сформувати ефективні наглядові ради, які будуть сприяти забезпеченню якості корпоративного управління. Напрямками подальших наукових досліджень є розроблення політики формування наглядових рад, науково-методичних рекомендацій щодо регулярного аудиту складу та структури наглядової ради, обґрунтування підходів до навчання і розвитку членів наглядової ради.

ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР

Т. А. ВОРКУТ, Л. М. ВОЛИНЕЦЬ, Я. Є. ВОЛИНЕЦЬ — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Визначено необхідність забезпечення сталого розвитку логістичних організаційних структур, адже, попри значний потенціал розвитку сфери логістики в Україні та її важливість для економіки держави, здійснення логістичних операцій супроводжується низкою негативних впливів, що згодом проявляється у проблемах соціального, екологічного й економічного характеру. Сучасні тенденції щодо глобалізації та визначеного курсу інтеграції України до ЄС актуалізують потребу реформування транспортно-логістичних систем у відповідності до світових стандартів, збалансованості нагальних потреб та захисту інтересів майбутніх поколінь, тобто забезпечення сталого розвитку.

Аналіз наукових робіт показав, що дослідженню проблем сталого розвитку, теоретико-методичним засадам впровадження принципів концепції в транспортно-логістичні системи приділяють увагу досить велика кількість українських та зарубіжних науковців. Але наукова прогалина ідентифікується в частині необхідності вдосконалення і подальшого розвитку систем показників для оцінювання рівня сталого розвитку логістичних організаційних структур.

Розроблено структурну модель ієрархічної будови інтегрального показника і на її основі з використанням адитивної формули сформовано показник для оцінювання рівня збалансованості сталого розвитку логістичних організаційних структур. Дану збалансованість пропонується оцінювати за такими аспектами: територіальним, процесним і діяльнісним. Останній, у свою чергу, має узгоджуватися з аспектами, які відповідають концепції сталого розвитку: економічним, екологічним і соціальним.

Показники сталого розвитку можна пропонувати розглядати в розвиток концепції збалансованої системи показників, за окрему, п’яту, складову в останній, поряд із такими складовими як: задоволення потреб (очікувань клієнтів) і/або споживачів; розвиток внутрішніх бізнес-процесів; забезпечення фінансової ефективності; навчання та розвиток персоналу.

Подальші дослідження мають лежати в площині аналізу і систематизації показників, які можуть використовуватися як часткові за пропонованим інтегральним критерієм.

ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ АНАЛІТИКИ ДАНИХ У СФЕРІ ЛОГІСТИКИ УКРАЇНИ

Т. А. МУХА, Н. В. ПОПОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Аналітика даних є важливою складовою сучасного управління логістичними процесами в Україні. Вона базується на методах й інструментах оброблення‚ аналізу, інтерпретації великого обсягу даних з метою виявлення корисних зв'язків‚ закономірностей та особливостей функціонування логістичних систем.

Одним з ключових аспектів аналітики даних є збір та оброблення інформації. Для цього необхідно мати структуровану базу даних‚ до якої можна звертатися для отримання потрібних даних. Процес збору даних може включати різні джерела‚ такі як логістичні системи‚ довідкова інформація‚ електронні бази даних тощо. Після збору даних потрібно їх обробити та підготувати до подальшого аналізу.

Другим важливим аспектом аналітики даних є аналіз та інтерпретація. Для цього використовуються різні методи та інструменти‚ зокрема статистичний аналіз‚ машинне навчання‚ аналітичні моделі тощо. Аналіз даних дозволяє виявляти тенденції‚ залежності та приховану інформацію‚ яка може бути корисною для прийняття рішень у логістичних процесах. Інтерпретація даних полягає в пошуку сенсу та значення отриманих результатів і перетворенні їх на практичні рекомендації та стратегічні рішення.

Важливість аналітики даних в логістичних процесах не може бути переоцінена. В сучасних умовах, коли ринок України стає все більш конкурентним, здатність швидко та ефективно аналізувати інформацію може стати вирішальним фактором успіху. Третім ключовим аспектом є використання отриманих даних. Після аналізу та інтерпретації інформації компанії повинні бути здатні імплементувати отримані знання у свої логістичні стратегії. Це може включати оптимізацію ланцюгів поставок, покращення взаємодії з клієнтами або впровадження нових технологій.

Аналітика даних відіграє ключову роль у сучасному управлінні логістичними процесами. Вона дозволяє компаніям не лише розуміти поточний стан ринку, але й передбачати майбутні тенденції, адаптуватися до змін і залишатися конкурентоспроможними. Для ефективного використання аналітики даних організації повинні інвестувати в розвиток своїх аналітичних здібностей, включаючи навчання персоналу, впровадження новітніх технологій та створення ефективних механізмів збору й обробки даних.

СИСТЕМНО-ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ: АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ

І. В. ФЕДОТОВА, Н. А. БОЧАРОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглядаються виклики, що стоять перед транспортно-логістичними підприємствами в умовах воєнного конфлікту та обмежень у функціонуванні. Досліджується важливість інноваційного управління та сталого розвитку в цьому контексті. Висвітлено роль автотранспортних компаній у відновленні, сталому розвитку країни, а також важливість корпоративного тайм-менеджменту та інтеграції принципів сталого розвитку для досягнення ефективності і сталості в умовах викликів. Проведено теоретичні дослідження існуючих підходів до корпоративного управління. Досліджено важливість інноваційного управління та сталого розвитку підприємств. Вказано на відсутність системи інноваційно-орієнтованого корпоративного управління та необхідність розробки комплексного підходу, який об'єднує сталий розвиток, тайм-менеджмент й інноваційні практики для досягнення гармонії в системі корпоративного управління підприємствами транспортно-логістичної сфери.

Ціллю роботи є розробка моделі системи корпоративного інноваційно-орієнтованого управління автотранспортним підприємством, що базується на інтеграції принципів сталого розвитку та ефективного корпоративного тайм-менеджменту. Удосконалена система корпоративного управління в контексті підприємств транспортно-логістичного комплексу визначається відповідно до зовнішнього середовища та включає ключові аспекти корпоративного менеджменту. Вплив зовнішнього середовища на побудову системи корпоративного управління оснований на розгляді економічних, соціально-політичних та екологічних факторів, які формують стратегічні підходи і функціонування корпорації. Об'єктом управління є підприємство транспортно-логістичного сектору, яке потребує ефективного управління своєю діяльністю та ресурсами для досягнення сталого розвитку. Суб'єктом управління виступає керівництво та власники підприємства, які здійснюють стратегічне планування, розробку політик і впроваджують їх на практиці.

Запропоновано систему корпоративного управління на основі системного підходу, яка включає основні підсистеми: стратегічне інноваційне управління для забезпечення сталого розвитку, екологічний менеджмент, соціальний менеджмент, економічне управління, інноваційний менеджмент, управління ланцюгами поставок, взаємодію зі стейкхолдерами та функціональні підсистеми. Функціональне управління включає в себе керування різними функціональними підсистемами, такими як фінанси, маркетинг, виробництво та інші. Кожна з цих підсистем має свої конкретні завдання та взаємозв'язки для забезпечення ефективного управління та досягнення стратегічних цілей підприємства. Запропонована система корпоративного управління допоможе автотранспортним підприємствам забезпечити сталий розвиток, оптимізувати управління ресурсами та залишатися конкурентоспроможними у змінному зовнішньому середовищі.

ЕФЕКТ ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА МАТЕМАТИЧНА СТАТИСТИКА

О. О. ГЕТЬМАН, Я. І. ВЕЛИЧКО — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Організаційні зміни з метою розвитку підприємства, як тема наукових досліджень, особливо актуальні для України зараз, коли організації потребують системного та постійного розвитку, що в більшості випадків залежить від того, як відбуватиметься процес трансформації структурної конфігурації у процесі реалізації стратегії підприємства, якщо саме перетворення конфігурації необхідне внаслідок зміни рівня впливу основних характеристик зовнішнього середовища. В свою чергу, факт досягнення мети трансформації неможливо розглядати без визначення ефекту даного процесу.

Необхідність теоретичного обґрунтування ефекту трансформації організації як економічної категорії виникла задовго до появи більшості сучасних методів побудови організаційних структур та методів математичної статистики. На сучасному рівні розуміння процесу трансформації важливими є нові моделі організаційної побудови. Тому у цій статті розглянуто застосування методів математичної статистики у контексті визначення ефекту трансформації підприємства у разі впровадження організаційних змін.

У роботі пропонується розглянути можливість визначення методом математичного моделювання ефекту трансформаційного процесу для підприємств, що займають монопольне становище на ринку товарів і послуг у разі фіксації ціни реалізації продукції з боку державних регуляторів і для організацій, що відносяться до ринкових структур недосконалої та досконалої конкуренції, нерегульованої монополії й олігополії.

Доведено, що саме розширення зони беззбиткової діяльності підприємства після трансформації конфігурації організаційної форми, що визначається відношенням функціональних залежностей витратної та дохідної частин від часу, можна розглядати як показник ефекту трансформаційного процесу підприємства.

Саме показник ефекту трансформаційного процесу, що характеризується зміною у бік розширення зони беззбитковості, слід застосовувати у різних випадках трансформаційних змін, зокрема, у разі існуючих обмежень загального обсягу реалізації продуктів підприємства при оптимізації зростання витрат виробництва.

ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ» НА ОСНОВІ КОГНІТИВНОГО МЕТОДУ ДВОРІВНЕВОГО ТРІАДИЧНОГО ДЕШИФРУВАННЯ

Н. А. БОЧАРОВА, І. В. ФЕДОТОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано поняття корпоративного управління і визначено його загальні та конкретні характеристики. У дослідженні розглянуто різні підходи до визначення корпоративного управління. Перша точка зору, якою керуються міжнародні фундації та деякі вчені, розглядає корпоративне управління як систему прав та обов'язків. Друга точка зору розглядає корпоративне управління як сукупність практик фірми. Це означає використання конкретних стратегій та методів для досягнення цілей компанії, включаючи прийняття рішень, розробку стратегій та управління ризиками. Третя точка зору підкреслює збалансування грошей, робочої сили, технологій та управління для гармонізації інтересів різних зацікавлених сторін та компанії. Це означає врахування потреб акціонерів, співробітників, клієнтів та інших учасників, а також забезпечення взаємовигідних відносин між ними. Результати дослідження показують, що корпоративне управління може бути розглянуте з різних точок зору, але всі вони спрямовані на досягнення ефективного та стійкого функціонування компанії. Урахування цих аспектів є ключовим для успішної діяльності підприємства. В роботі запропоновано використання когнітивного методу дворівневого тріадичного дешифрування для формулювання визначення поняття корпоративного управління. Застосування цього методу дозволило систематизувати та узагальнити ключові аспекти наукового поняття, що є важливим кроком у розумінні й аналізі принципів та механізмів ефективного корпоративного управління. За допомогою прийому мутацій тріад зроблено перестановку вторинних понять вихідної категоріальної схеми, що відображає суть корпоративного управління, сконструйованої в результаті застосування методу дворівневого тріадичного дешифрування. Узагальнення трьох ієрархічно структурованих понять дозволило сформулювати визначення, в якому корпоративне управління розглядається як систематична і планомірна діяльність, спрямована на забезпечення балансу у відносинах між усіма учасниками цього процесу (власниками (акціонерами), засновниками, директорами, менеджерами та іншими зацікавленими сторонами). Такий підхід дозволяє підприємствам системно підходити до корпоративного управління та враховувати його динамічний характер, сприяючи подальшим дослідженням сутності й особливостей використання цього поняття в сучасній бізнес-практиці.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ КУЛЬТУРНИМИ ВИМІРАМИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ВИБІР СТИЛІВ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

А. РАХВАЛ-МЮЛЛЕР — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття пропонує багатогранне дослідження складної взаємодії між культурними вимірами й тим, якому стилю вирішення конфліктів надається перевага. Робота детально розглядає глибокий вплив культурних цінностей на вибір, який роблять керівники у процесі управління конфліктами, покращуючи наше розуміння цього складного зв'язку. Визначаючи культуру та конфлікт як центральні поняття, стаття досліджує кілька ключових культурних вимірів у рамках методики Хофстеда, яка фокусується на індивідуалізмі та колективізмі, високій та низькій владній дистанції, а також високому та низькому ступенях уникнення невизначеності. Деякі роботи охоплюють дослідження щодо дистанції влади та стилю вирішення конфліктів, що підкреслює важливість розуміння того, як певні люди обирають стилі, що відповідають їхнім культурним нормам, підтримуючи низьку або високу дистанцію влади в межах власних культур.

Дослідження розкриває глибокий зв'язок між різними типами культур та стилями управління конфліктами. В умовах індивідуалізму перевага надається стилю уникнення при управлінні конфліктами, тоді як типовим вибором у колективістських культурах є такі стилі управління конфліктами, що передбачають компроміс і виконання зобов’язань. Крім того, в умовах високої дистанції влади представники владних культур більш схильні обирати стиль уникнення вирішення конфліктів. Дослідження буде важливим для управління міжкультурними конфліктами в різних контекстах, особливо в глобальному управлінні, міжнародних відносинах і управлінні багатонаціональними колективами. Запропоновані результати дослідження надають рекомендації для керівників, які намагаються вирішити міжкультурне напруження та просувати такі ефективні стратегії вирішення конфліктів, які б відповідали культурним цінностям. Стаття пропонує цінну інформацію, яка підкреслює необхідність подальших поглиблених досліджень додаткових культурних вимірів. Також вона сприяє нашому розумінню складних взаємозв'язків між культурою та вирішенням конфліктів і могла б бути певним орієнтиром для аналізу преференцій у міжкультурних конфліктах, сприяння управлінню розв’язанням конфліктів у мультикультурних проєктах та просування міжкультурного співробітництва і розуміння. Постійні дослідження в цій галузі необхідні для більш ефективного управління конфліктами в умовах дедалі більш різноманітного глобального ландшафту.

КРЕАТИВНА ІНДУСТРІЯ МІСТ І РЕГІОНІВ: ОСНОВНІ РИСИ

А. А. АБАСОВА, К. М. МАМЕДОВА — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті ключову увагу приділено важливості розвитку креативних індустрій міст і регіонів як імпульсів для збільшення економічного потенціалу територій та розширення асортименту товарів і послуг, вироблених на цих територіях, і як трансляторів локальної ідентичності територій глобальному світу. Аналіз останніх досліджень і публікацій підкреслює важливість творчого сектора як ключового фактора для зростання та привабливого місця для інтелектуальної і творчої еліти на світовій арені. Теоретичні та методологічні основи творчої економіки, популяризовані в останні десятиліття, продовжують бути перспективними науковими розробками у пошуку прогресивних механізмів економічного розвитку. Невирішені складові у творчій індустрії вимагають докладного розгляду, визначаючи основні виклики, які існують і вимагають подальших досліджень. Метою статті є розкриття ключової ролі креативних індустрій у міському та регіональному розвитку, зокрема акцентуючи їхній внесок в економічну, соціальну та культурну динаміку. Дослідження аналізує стимулюючі умови та фактори виробництва, які сприяють розвитку креативних сфер, перебуваючи при цьому в постійному діалозі щодо прогресивних факторів економічного розвитку у сучасному світі. Окрім економічних аспектів, стаття розглядає глибокі інтелектуальні та культурні наслідки творчої індустрії. Адже вона є джерелом для створення нових знань, ідей і технологій, зберігаючи культурну спадщину, сприяючи міжкультурній взаємодії та передачі знань наступним поколінням. Основний матеріал дослідження підкреслює роль творчої сфери як особливої сфери людської діяльності, яка відповідає сучасним вимогам прогресивного розвитку. Креативна індустрія як галузь економіки базується на розвитку ідей, інтелектуальної діяльності людини та технологій. Зроблено висновок, що основна риса креативних індустрій – це наявність джерела індивідуальної креативності, умінь і таланту, що володіють потенціалом створення робочих місць і добробуту за допомогою виробництва й експлуатації інтелектуальної власності. Виділено низку позитивних впливів від розвитку креативних індустрій (економічних, соціальних, культурних, інноваційних), які дають змогу гнучко вбудовуватися в нову економічну реальність і сприяють реалізації механізмів генерації креативного потенціалу міст і регіонів. Розвиток креативних індустрій забезпечує виявлення творчого, інтелектуального та інноваційного потенціалів, адаптуючись до глибоких та динамічних змін у сучасному суспільстві.

ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФАКТОРА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

О. А. НАГДІЄВ — Fri, 24 Nov 2023 00:00:00 +0200

Ця стаття присвячена всебічному вивченню інноваційних та інвестиційних процесів, розкриваючи їхню внутрішню природу, економічні наслідки та ключову роль в забезпеченні ефективного використання ресурсів. Дослідження ретельно аналізує стратегії інвестування, детально висвітлюючи ключові фактори, які стимулюють інвестування в інновації, тим самим зумовлюючи необхідність вдосконалення систем управління. Основний акцент зосереджений на глибокому значенні інтеграції інновацій та інвестицій для ефективної оптимізації використання ресурсів. У дослідженні проведено аналіз економічного середовища з початку перших років незалежності Республіки Азербайджан. Розглядаються стратегічні кроки з реконструкції економіки, зокрема ключова роль державних інвестиційних програм. Особлива увага приділяється аналізу інвестицій в будівельній індустрії. Цей розгляд охоплює вплив історичного "Договору століття" та стратегічного розвитку будівельного сектора Азербайджану. Використовуючи дані з 1995 по 2021 рік, дослідження аналізує тенденції зростання обсягів основних коштів й інвестицій в основний капітал у будівельному секторі. Незважаючи на спад у 2020 році через пандемію COVID-19, сектор проявив стійкість, відновившись у 2021 році. Результати свідчать про значний приріст як у основних фондах, так і в інвестиціях протягом вивченого періоду, підкреслюючи визначальну роль сектора в економічному розвитку країни. Дослідження рекомендує розгляд інноваційно-інвестиційних процесів з двох поглядів: як внутрішніх процесів управління та як сфери використання капіталу для потенційних інвесторів. Акцентується увага на важливості ефективного динамічного управління потребами та ресурсами в інвестиціях, особливо на ранніх етапах інноваційних проєктів. Дослідження також розглядає взаємозв'язок між часткою будівництва в інвестиціях в основний капітал та ступенем економічної відкритості в Азербайджані. Стаття вказує на необхідність адаптації структури управління будівельних підприємств до інноваційно-інвестиційних процесів, включаючи створення спеціалізованих підрозділів у межах будівельних підприємств. Це дослідження підкреслює наявну взаємодію між інноваціями, інвестиціями та економічною динамікою, зображаючи їх як симбіотичні елементи, важливі для стійкого розвитку будівельних підприємств. Робота розкриває важливі відомості щодо економічної динаміки будівельного сектора Азербайджану, що може служити корисним підґрунтям для розробки рекомендацій політикам та учасникам галузі з метою сприяння стійкому зростанню і підвищенню конкурентоспроможності.